Автор http://gtm.steamproxy.vip/id/fantom851/
Огляд http://gtm.steamproxy.vip/id/fantom851/recommended/65610/


Длсі-длсі-длсі, розробники обожнюють різати свої ігри на шматки, щоб потім продати гру за повну ціну, а потім ще з десяток ДЛСі за 9.99$. Але так сталось, що через жадібного видавця та криворукого розробника, компанії які були причетні до розробки Арканії, пішли на дно. А що ж робити з порізаними частинами гри? А давайте їх випустимо як самостійний аддон. Так на світ з"явилась ArcaniA: Fall of Setarrif.

Дії гри розгортаються за декілька годин після подій Arcania. Після перемоги над демоном Ксешою, безіменний пастух продовжує свій шлях. Та от несподіванка в Сетаріфі, щось трапилось, тому нас відправляють розібратись у чому справа. По прибутті ми помічаєм місто в руїнах, де усі вцілілі намагаються повішати на нас свої клопоти.

Основний квест являє собою банальність в стилі збери скількість там ключів, щоб відкрити, щось там, а для цього нам треба виконати 4 таких самих нудних квеста, а для цього, ще декілька. Так і проходиться гра до самих титрів. Ми будемо знову зменшувати популяцію вовків, жуків та іншої живності, шукати ключі від бамбукової клітки, рятувати принцессу яку хочеться вбити вже після перших пари секунд діалогу. Як вже можна зрозуміти, квести тут поділяються на два види, знайди щось або вбий когось. На деякий час нам дадуть пограти за інших персонажів, Лестера та Горна, проте геймплей за них не відрізняється за пастуха, а квести тим більше.

В геймплейному плані Fall of Setarrif від ArcaniA далеко не втік, але є одне але, ми поченаємо гру вже топовим героєм, в найкращих обладунках, з повністю прокачаною гілкою талантів. Як наслідок прокачуватись нам вже не потрібно, також нема необхідності в грошах, крафті, торгівлі та всіх інших РПГ елементах. Наша задача пройти від пункту А в пункт Б, попутно виконавши з два десятка одноманітних квестів та вбити фінального боса, який окрім моделі нічим від Ксеші не відрізняється, тактика бою буде та сама. Бойова система залишилась без змін, це гібрид першого та другого відьмаків, де від першого були відірвані комбо з одної кнопки, а з другого перекати. Як і раніше битись доволі нудно, адже буть який суперник перемагається тактикою вдарив, відкотився, вдарив. Якщо ваш шлах - лук або магія, то на вас чекає ще більш жалюгідне видовище, так як луки та арбалети тут абсолютно не збалансовані та вбивають все і вся практично з одного попадання. З магією все ще гірше, всього є 3 вида магії, вогню, льоду і блискавки, які між собою окрім як ефектами практично не відрізняються, єдина відмінність, що вогонь наносить періодичну шкоду, а блискавки зупиняють ворогів на декілька секунд.

Враження від доволі не поганої графіки, псує просто жахливий дизайн всього, місто, природа, обладунки, підземеллля, все виглядає так ніби дизайнери самоучки-початківці вчились на Ютубі. А от звукові ефекти та музика залишились незмінні, тобто чудові. Як у випадку Арканії, музика - це єдине, що видалось на славу.

Назвати грою обрубок під назвою ArcaniA: Fall of Setarrif, насправді дуже важко, незрозуміло взагалі з якою метої її випускали. РПГ її назвати важко, тут нема свободи вибору, в прокачці нема ніякого сенсу, безглуздий сюжет, квести та діалоги, а від тутешньої бойової системи можна просто заснути. Якщо ви любите Готику та РПГ жанр в цілому, то ні в якому разі не грайте в ArcaniA: Fall of Setarrif, для усіх інших - це буде просто поганенький слешер на один раз.

Звісно краще

Хороший огляд, продовжуй в тому ж дусі

Автор http://gtm.steamproxy.vip/id/fantom851/
Огляд http://gtm.steamproxy.vip/id/fantom851/recommended/339000/

Жанр платформерів один з найстаріших жанрів, який зародився, ще на початку 80х. Початку це були примітивні ігри, де вся суть геймплею зводилась до стибків між платформами. Згодом платформери переросли в дещо більше ніж просте стрибання, кожна нова гра мала в собі якусь родзинку. Я виріс в епоху 8бітних приставок, і переграв не малу кількість ігор цього жанру, варто лише згадати такі хіти як Chip&Dayle, де можна було бідбирати різні предмети, жбурляти їх у ворогів та ховатись в них, чи Jungle Book, де кожен рівень приносив щось нове у геймплей, менш відому Rockin' Kats де геймплей був пов"язаний на рукавиці головного героя, чи Prince of Persia, який славився своїми заплутаними рівнями та революційною анімацією. Згодом платформери почали переносити у 3D, але як потім стало зрозуміло, це була погана ідея, тому до кінця 90х початку 00х, цей жанр почав зникати, поступившись місцем аркадам і адвенчурам.

З приходом епохи інді-ігор цей жанр, немов фенікс, повстав з попілу. Почали з"являтись такі хіти як Braid, геймплей якого був пов"язаний за маніпуляціями з часом, Trine де головною фішкою була взаємодія між персонажами, супер хардкорний Super Meat Boy та багато інших. Побачивши такий бум на платформери, інші інді розробники почали кліпати їх пачками, як наслідок на ринок попала велетенська кількість сміття. Одною серед таких розробок є гра Ukrainian Ninja.

Розробник чомусь вирішив, що цей жанр доволі простий, і можна на скору руку щось склепати та мати з цього прибуток, але все зовсім не так, платформер один за найскладніших жанрів, бо без хорошої побудови рівнів, та з поганим керуванням можна вбити навіть самі круті ідеї в грі. Але для розробників це не стало проблемою, адже гра ніяких нових геймплейних ідей не несе, натомість має примітивні рівні та жахливе керування.

Говорячи про примітивні рівні я маю на увазі, повністю рівну локацію, без можливості впасти в прірву, просто час від часу у нас на шляху будуть ставати різні балки та перешкоди, які нам потрібно буде перестрибнути, але приблизно 30-40% ми просто будемо рухатись по прямій. З керуванням теж журбинка, наш ніндзя може робити стрибок, може робити подвійний стрибок, може зачепитись за поверхню, а може і відстрибнути від неї, це вже він здебільшого сам вирішує, плюс жахлива фізика не дозволяє нормально керувати цим мішком в повітрі.

В кожному нормальному платформері мають бути вороги, які б мали затримувати нас у проходженні перешкод, і тут вони є, правда загрози вони практично не несуть, зате хаотично стріляють та можуть рухатись в троьох вимірах, в той час як ми тільки в двох. З ворогів ми маємо звичайних однакових як дві каплі води солдатів, а також танки, гелікоптери та робоципи з фільму про Робокопа. Але нашому герою є чим відповісти підлим супостатам. Наш протагоність озброєний кулаками, в яких немає ніякого сенсу, катаною якою можна відбивати кулі, сюрікенами, від яких також ніякої користі, а також АК47, який разом з сюрікенами купується в торговця в кінці кожного рівня. Щоб торгуватись потрібно збирати злото по карті та виконувати міні челенджі, в яких треба за відведений час добігти від точки А в точку Б, хоч по суті ніякої складності вони не мають, навіть при самому криворукому проходженні часу завжди залишається близько 6-10 секунд. Також в торговця можна поповнити здоров"я, від якого також немає сенсу, адже після смерті ніндзя з"являється за декілька метрів від місця да нас вбили, при тому вороги на локації не респауняться.

Графіка це зовсім інша пісня, для мене було великою несподіванкою, що гра працює на UE3, рушій на якому вражають своєю графікою такі ігри як MK X, DMC та Bioshock, розробник умудрився зробити графіку 20 річної давнини. Складається таке враження, що моделювати він вчився по уроках 3D Max на ютубі. Більшість моделей оточення - це просто коробки з натянутими текстурами, а на деяких моделях вони взагалі відсутні.

Кількість багів якою наповнена ця гра просто вражає, постійні провали під текстури, ніндзя який самотужки намагається втекти з цієї гри, вороги, що зникають як тльки до них наблизишся та багато іншого.

У підсумку хочеться сказати, що мені не зовсім ясно з якою метою було випущено цей шмат програмного коду, ще більша загадка як він потрапив на прилавки Steam, але найбільша загадка всесвіту, до чого тут вбіса Україна? Ні в якому разі разі не купуйте цю гру, це найгірше, що я грав у житті, єдиний плюс цієї гри - це те що вона проходиться скорше ніж випадуть всі картки.

Автор http://gtm.steamproxy.vip/id/fantom851/
Огляд http://gtm.steamproxy.vip/id/fantom851/recommended/250400/


2013 рік поправу можна назвати роком зомбі виживастиків. DayZ, Rust, The Walking Dead, No More Room in Hell, State of Decay. На фоні таких видатних та не дуже проектів, виходить How to Survive, Action-RPG про зомбі, крафт та виживання. Слід зазначити, що H2S не пісочниця у відкритому світі, а повноцінна, в міру коридорна RPG, з квестами та прокачкою, що правда практично без сюжету.

Починається історія з того, що наш корабель йде на дно. Наш протагоніст приходить до тями на острові зараженому зомбі-вірусом, а як потім виясняється, там цілий архіпелаг. Зустівшись з першим вцілілим ви вирішуєте покинути острів разом, а для цього нам потрібен літак. Тому впродовж гри ми будемо подорожувати по островах, знаходити інших вцілілих та поступово ремонтувати літак. На всіх островах ми будемо знаходити уривки з посібника з виживання, від таємничого Ковака, власне який і буде нас вчити виживати впродовж гри. Сюжет не балує гравця драмою, чи твістами, а основні та додаткові квести в основному зводяться до пошуку та крафту речей.

По геймплею H2S це ізометрична Action-RPG, де на вибір гравцеві дається один з трьох персонажів, слабенького але точного азіата, спритну дівчину, яка може багато бігати та здоровезного мужика, який легко розправляється з зомбі за допомогою холодної зброї. Кожен герой має свої індивідуальні вміння, сильні та слабкі сторони. Якось так склалось, що на островах повністю відсутня зброя, все що у нас буде так це мачете, шолом та бронежилет, все інше нам доведеться створити самим. І тут виходить перший плюс гри, величезна кількість рецептів для крафту. Скрафтивши свій перший примітивний лук та кам’яну сокиру, з мотлоху, що валяється під ногами, ми будемо створювати пневматичні дробовики, пістолети, кулемети, вогнемети, та бензопили. Крафтити ми можемо як по рецептах, так і експериментувати, навмання комбінуючи компоненти. Окрім зброї ми будемо створювати броню, еліксири, їжу та напої.

У нашого протагоніста є фізіологічні потреби, ми маємо регулярно харчуватись, пити та спати. На відміну від інших зомбі виживастиків, нам не доведеться будувати та облаштовувати свою базу, адже наша мета якомога скорше покинути проклятий острів, тому всі бази вже побудовані та облаштовані самим Коваком, наша мета їх очистити від зомбі, щоб можна було безпечно спати. Настав час поговорити про ворогів, яких тут немало, класичні повільні зомбі, швидкі зомбі як в L4D, зомбі які вибухають, зомбі краби, страуси та олені, та багато інших, одним словом буде весело.

На фоні зомбі-пісочниць, які вимагають десятки, сотні годин, H2S буде чудовою пригодою на декілька вечорів, яку можна проходити як на одинці так і в компанії з другом. Також поражу придбати одразу пак ДЛС - Storm Warning Edition, яке додасть нового персонажа, новий контент, режими, рівень складності та сюжетну лінію.

я ше буквально 20хв тому намагався, в мене навіть огляд в буфері обміну був

Дійсно можна)))

Я думав вже можна огляд в стім закинути =(

Автор http://gtm.steamproxy.vip/id/fantom851/
Огляд http://gtm.steamproxy.vip/id/fantom851/recommended/12110/

Якою б революційною не була GTA3, її послідовний GTA Vice City, що вийшов рік по тому, кладе його на обидві лопатки. Рокстар показали всі, що означає «Робота над помилками». Все, що працювало добре в GTA3, в Vice City працює ідеально, а все, що було погано, також працює ідеально. Надихнувшись фільмом «Обличчя зі шрамом» та серіалом «Поліція Маямі», Роксатар випускає по справжньому ідеальну гру, у всіх її аспектах.

Вайс Сіті, 1986 рік.

Томмі Версетті виходить з тюрми, після п'ятнадцятирічного ув’язнення. Але його друзі не сильно раді цій новині, та вирішують відправити Томмі у сонячний Вайс Сіті, щоб той проконтролював важливу угоду по продажу наркотиків. Однак угода зривається, на людей Томмі нападають невідомі люди, і той втрачає все. Пізніше ми розуміємо, що то була підстава з боку колишніх друзів Томмі. Виходу немає, гроші доведеться повернути, але для початку їх треба буде заробити. Але на відміну від Клода з GTA3, Томмі справжній мужик з яйцями, самовпевнений, амбіційний, цілеспрямований, він чітко знає, чого хоче від життя, тому від бере долю за її вертляве гузно (с) та починає встановлювати власні правила в Вайс Сіті, а згодом будує свою кримінальну імперію.
В плані завдань гра зробила просто велетенський крок вперед. Забудьте про ті однотипні завдання GTA3, це Вайс Сіті крихітко, тільки різноманіття, тільки хардкор. Візьміть молотка та розбийте машини свідками, щоб залякати їх, побийте кухаря-товстуна, щоб відібрати в нього телефон, попрацюйте тітушкою на мітингу, візьміть маленький вертольотик, ОБОЖЕ МІСІЯ З ВЕРТОЛЬОТИКОМ!!1!! та замінуйте ним будівлю, і це лише перші пів години гри. Місії в Vice City на будь який смак, але саме головне, що розробникам вдалось знайти баланс між місіями на колесах, на воді, на ногах та у повітрі. Як і раніше окрім основних завдань, ми можемо виконувати завдання міських служб.

Автопарк просто величезний, 101 одиниця техніки, в тому числі мотоцикли, човни, літак та гелікоптери. Кожна машина має свої характеристики, на поводиться на дорозі по різному. Порівняно з GTA3, водити стало трохи важче, адже дорогому курорту, дорогі машини, але вузенькі вулички не дають сильно поганяти.

Якщо GTA3 страждала проблемою «куди діти гроші?», то Vice City страждає «Де їх взяти?». Справа в тому, що нам доведеться скуповувати нерухомість, а основні сюжетні завдання і пов’язані на нерухомості, від того і виходить, що завдань нема, грошей нема, а щоб рухатись далі треба купити клуб за кругленьку сумму. Рятує той факт, що після виконання декількох завдань, вже придбана нерухомість почне приносити прибуток.
Томмі майстер на всі руки, керує машинами, мотоциклами, човнами, пілотує гелікоптери та літаки, але саме головне, він чудово стріляє. Кулі летять саме туди куди ми цілились, більш менш прицільну стрільбу можна вести і на дальніх дистанціях. Кількість зброї значно виросла, лишень холодної зброї в ВС стільки ж, скільки всього зброї в GTA3. При вся зброя ділиться на види, пістолети, автомати, дробовики, і тд, кожного виду зброї від 2 до 4 одиниць.

Сірі, урбаністичні пейзажі, похмурого Ліберті Сіті, змінились яскравим світлом неонових вогнів, дорогих готелів, нічних клубів, райського куточка під назвою Вайс Сіті. Гра має дуже теплу атмосферу, по вуличках хочеться гуляти та зазирати під кожний камінь. Підкреслює цю атмосферу і чудова музика 80х. Браян Адамс, Майкл Джексон, Оззі Озборн та багато інших супер-зірок того часу. Можливо Саундтрек ВС і не тягне на кращий ігровий санудтрек, але однозначно музика в Vice City, найкраща в серії GTA, такої збірки хітів не має жодна гра.

Для свого часу гра була справжнім феноменом. Пам»ятаю як усі комп’ютерні клуби, що були у моєму місті, були переповнені хлопцями різного віку, які грали ВС, хоча мало хто тоді намагався проходити завдання, запорошись на місії з вертольотиком, люди просто робили на вулицях Васй Сіті локальний апокаліпсис та отримували з цього задоволення. За 12 років свого існування, графіка застаріла, однак грається Vice City так само бадьоро як багато років тому.

Автор http://gtm.steamproxy.vip/id/fantom851/
Огляд http://gtm.steamproxy.vip/id/fantom851/recommended/12100/

Серію Grand Theft Auto, по праву можна вважати однією з найвідоміших та важливих для індустрії. GTA буквально породила новий жанр – GTA клон, а кількість тих клонів може потягатись з Діабло-клонами та Дота-клонами, а окремі геймплейні елементи, що вперше зявились в GTA, зустрічаються і досі в різноманітних іграх. При тому сам геймплей GTA не можна назвати новаторським, адже викрадення машин, погоні від поліції, місії на колесах, все це ми бачили, ще в Driver 2, що вийшов в 2000 році на PS. Проте саме GTA вивела такий геймплей на новий рівень та зробило жанр таким, який ми бачимо його сьогодні.

Ліберті Сіті, 2001 рік.

Історія в GTA3 починається з пограбування банку. Після успішної справи, колишні партнери в одну мить стають заклятими ворогами, коли Каталіна, досить в екстравагантний спосіб, вирішує кинути свого «бойфренда», а по сумісництву головного героя, на ім»я Клод, хоча його імені ми в грі не почуємо.
Клода хапає поліція, але йому вдається уникнути ув’язнення, коли на конвой, в якому перевозили нашого протагоніста, було вчинено напад. Клоду та ще одному засудженому вдається втекти. З цього часу Клод стає на шлях помсти, але робить це досить дивний спосіб, виконує брудну роботу у різних мафіозних кланів. Справа в тім, що Клод персонаж без характеру, справжніх хлопчик на побігеньках, шістка, готовий братись за будь яку роботу не задаючи лишніх питань, власне всі роботодавці, саме так до нього і ставляться, як до шістки. І здається мені якби Каталіна сама б не вийшла на Клода, той би до скону крав машини та вбивав людей.

Назвати GTA3 грою про сюжет важко, це гра про геймплей. Більшість людей, що грали тоді GTA, щоб просто кататись по місту та чинити безлад. Для свого часу геймплейна складова була просто революційна, тут нам і машини, з фізикою кращою ніж у більшості гонок того часу, і стрілянина, ну майже як Макс Пеін, тільки без слоу-мо, хоча в грі є спеціальні таблетки, що заповільнюють час. Але саме головне, для дослідження нам доступний великий, відкритий мегаполіс, що складається з трьох островів, що поступово відкриваються, де ми могли робити, що заманеться. Окрім сюжетних завдань ми можемо влаштуватись на роботу таксистом, водієм швидкої, пожежником та навіть копом. За виконання завдань ми будемо отримувати просто нереальні грошові винагороди. Гроші в GTA3 це взагалі окрема тема, вони тут нараховуються за будь яку дію, вдарив людину? На тобі 50$! Вдарив машину? На тобі 30$! Виконав завдання? На тобі 100500$! Єдина проблема в тому, що гроші витрачати нема на що. Так як більшість завдань носять кримінальний характер, у нас постійно будуть виникати проблеми з поліцією, чим більше ми будемо грішити, тим більше копів буде у нас на хвості, все просто.

Але не все так гладко, як здається. Більшість сюжетних місій надзвичайно одноманітні та нудні. В основному нам доведеться викрадати машини, вбивати людей, підвозити когось та час від часу в когось стріляти. А також в більшості місії надокучати нам буде таймер, який невпинно буде рахувати час, до провалу завдання, чим обумовленні ті таймери в завданнях, мабуть не знають навіть розробники. Можливо Клод і хороший водій, але стрілець з нього поганенький, так як з більшості зброї, він може влучити в ціль тільки стоячи впритул. З усього різноманіття зброї, насправді ефективним можна вважати лише гранатомет.

Про графіку сказати нічого, для свого часу вона була чудова, дизайн міста був доволі цікавий, але сіра кольорова гамма дуже мозолила очі. Музика теж була з тих часів, драм»н»бейс, хіп-хоп, реп, транс, була навіть радіостанція з оперою та класикою, а також хіти 80х. Але найцікавішим були ток-шоу на радіо, у які дуже часто телефонували персонажі гри, та скаржились на свої проблеми, та потрапляли в кумедні ситуації.

Для свого часу GTA3 була справжнім проривом, всі знали GTA3, всі грали в GTA3. Але після перевірки часом, приходить розуміння, що GTA3 далеко не ідеальна гра, з однотипними завданнями, з поганим сюжетом, кривою стрільбою, неприємною оку кольоровою гаммою. Але грі треба віддати належне, адже вона була першою.