"Водна пригода останньої людини", майже непримітна гра, яку легко було пропустити в потоку новинок Стіма, виявилася дуже цікавою, незвичною, містичною, навіть чарівною метроїдванією.

На початку XXXI (тридцять першого) століття людство стикнулося з екологічною проблемою, яку створила якась терористична група, і перенаселена Земля була на межі катастрофи, яка могла привести до великих жертв або навіть зникнення людства. Тому ми відправили космічні кораблі в далекій космос, щоб знайти пригодну для життя планету і переселитися туди. Але так вийшло, що щось там трапилося і кораблі не повернулися в назначений строк... при тому один такий корабель або засмоктало в чорну діру, або щось там ще сталося, і повернувся він в наш всесвіт вже через тисячі років (як виявляється в ході гри - приблизно через десять тисяч років). До того момента людство, на жаль, не дожило і наш космічний корабель, повернувшися на Землю, побачив затоплену планету - один великий океан, вкритий крижаною коркою. Білу холодну пустелю. Ну, точніше, не зовсім пустелю - під льодом був тепер величезного розміру океан. Він затопив усе - міста, рівнини, ліса, гори... найвищі хмарочоси опинилися під водою. Ті води тепер були наповнені життям, але вже новим життям - жодної людини навколо, проте величезне різноманіття підводної флори та фауни. Наш корабель був придатний трансформуватися в підводний човен (бо хтозна, що на нас чекало в інопланетних світах). Так починається наша подорож крізь океан, в пошуках залишків людства або принаймні істини, яка б розповіла, що саме з людьми трапилося...

Це була передісторія. Все інше - ґеймплей, який являє собою підводну метроїдванію. Walking - точніше swimming - симулятор. Наша підлодка плаває між гігантських рослин, різноманіття риб та інших підводних істот, а також різних об'єктів, які залишилися після людства. Ми натикаємося на різні знаки - передатчики з меседжами від останніх людей; вони як листи в пляшці, закинуті в океан в надії на те, що їх хтось знайде... хай і через роки. З них ми дізнаємося, що людство намагалося вижити, пристосуватися до нового, підводного світу, побудувавши дома, навіть цілі міста - дистрикти - під водою. Люди вже тоді розуміли, що це ми самі згубили Землю, коли відносилися несерйозно, небережливо і невдячно до тих багатств, яка вона нам дарувала. Але щось все ж таки пішло не так, або може вже було пізно і ресурси скінчилися - зрештою жодної людини на планеті не залишилося. Тому головний герой, сидячи в своєму підводному човні, втратив надію, розлютився, впав в депресію - це добре помітно, бо далі його поведінка стає важко зрозумілою з точки зору здорового глузду. Чому? Тому що ми починаємо вбивати місцеву фауну і навіть флору. Це ще один важливий елемент ґеймплею - битви з босами. Власне кажучи, єдини битви - це з босами, хоча ми можемо вбивати і простих дружелюбних риб та інших істот навколо - за це навіть ачівка є. Не лише я, а й багато інших гравців не змогли зрозуміти цей мотив розробників, коли вони робили ось таке. Навіщо ми вбиваємо рибок, восьминогів та крабів - невідомо. Ну, як я вже казав, можливо то через наше божевілля, яке стало наслідком депресії. Все одно, в загальний ґеймплей ці битви з босами вписуються непогано - цілісно, так кажучи. Тому не треба дуже довго замислюватися - навіщо.

Під кінець гри нарешті виявляється, що саме стало причиною гибелі людей, навіть трохи банально. Я вам не скажу, але ви вже таке сто разів бачили - ідея не нова. Все одно все це підноситься гравцю органічно і красиво. Я не побоюся вам сказати, що у гри немає щасливого кінця. Це не казочка на ніч, бо вам буде дуже сумно наприкінці. Хіба хтось справді, озираючись на те, що на нашій планеті сьогодні відбувається - всі ці війни і несерйозне ставлення до природи та її ресурсів - хіба хтось вірить, що в нас є світле майбутнє? То краще не думати про те, що на нас чекає - так легше жити. І ми повинні цікавитися природою, якщо хочемо прожити подовше. Не ще всього тисячу, а то й менше, років.

Грайте в це, якщо не боїтеся меланхолічного настрою, який неодмінно у вас поступово настане в міру проходження гри. Ця гра зрештою не залишить приємних емоцій, але такі ігри потрібні людству, щоб воно не становилося зовсім дурне.
Потім не жалійтеся - я вас попередив.

Та, і тут дуже, ну дуже красива графіка, весь цей підводний світ. Це справжня насолода для очей. Можна просто плавати і розглядати рибок та ламінарії, якщо ви не хочете про щось там думати.