7/10

Щось, для чого придумали вираз "Old but gold".
Тут мали бути 3-4 абзаци нафаршировані термінами "класика", "25 років", "корені" і тому подібне, але їх немає.

Гра запускається на Win11 без додаткових рухів тілом, і навіть дозволяє встановити для основного ігрового процесу сучасні роздільні здатності. Трохи незвично бачити процес завантаження при переході в меню паузи і назад, але такі були часи.

На глобальній карті графіка навіть у чомусь радує своїм мінімалізмом. В бою не все так райдужно, але кінематографічні заміси ще будуть попереду, а тут до двомірних самураїв швидко звикаєш.

Багів, вильотів і чогось подібного за час гри не спостерігалося. Ну, окрім того, що гра досить болюче переносить другий екран і скріншоти.

Я пройшов сюжетну кампанію за одного з претендентів на верховний титул, а також зовсім трішки пограв за монголів у доповненні. В цілому - сподобалося, хоча більшість боїв для економії часу починав за суттєвої переваги у військовій силі і закінчував автоматичним вирішенням конфлікту. Все-таки інтерфейс безпосередньо в бою тут не дуже інтуїтивно легкий для розуміння.

А от на глобальній карті все порівняно добре. Екран покращень провінції, екран рекрутів, іноді перевірка чисельності гарнізону - от і все що по хорошому вам потрібно. Все інше знаходиться безпосередньо на карті: генерали воюють, шинобі шиноблять шпигують, чи частіше займаються контррозвідкою, дипломати мандрують по карті щоб фідити ворожих ніндзя, а гейші просто дуже приємні особи. Зрідка після боїв доводиться займатися мікроменеджментом залишків бійців у підрозділах, щоб об'єднати недобитки і вивільнити місце для нових.

Чого найбільше не вистачало? Якогось зручнішого механізму відстеження провінцій, де закінчилася ланка набору рекрутів або побудовано всі заплановані покращення. Бо як тільки під вашим керівництвом збирається мінімум половина Японії, стає дуже важко втримати в голові, що і де будується.

Але то таке, дрібниці. Для гри 2000 року, і з урахуванням того, який вплив вона мала на подальшу серію (та й інші серії ігор) - раджу спробувати, хоча б суто з музейної цікавості.