І знову Capcom показує, як слід робити ремейки. Resident Evil 4 Remake — ще одне вдале переосмислення культової гри 2005 року. У порівнянні з попередніми частинами — від класичних RE1–3 до RE7 і Village — ця гра вражає масштабом і обсягом контенту.

Одразу впадає в око неймовірна різноманітність ворогів — найбільша за всю історію серії. Якщо в RE2 Remake ми здебільшого боролися із зомбі, псами й лікерами, а в RE7 основними супротивниками були чорно-слизові молди, то тут кожна нова зона приносить нові типи загроз. Ґанадо, щитоносці, сліпі ґаррадори, велетенські комахи, безсмертні регенерадори — кожен ворог має свою тактику та унікальні анімації.

Це розмаїття чудово доповнює величезний арсенал — понад 20 одиниць зброї. Якщо RE2 Remake та RE7 мали досить скромний вибір озброєння, то тут гравець постійно знаходить нові засоби знищення: різні пістолети, дробовики, снайперські гвинтівки, арбалет, навіть реактивний гранатомет.

Також в четвертій частині найфункціональша бойова система. На відміну від оригіналу, Леон тепер може рухатися під час стрільби, ухилятися, парирувати ножем, контратакувати й навіть зупиняти бензопилу в лобовому зіткненні. Жодна з попередніх частин не давала гравцю такого арсеналу рухів і варіантів реагування в бою. Втім, одне спірне рішення все ж є — скасування оборонних гранат. У RE2/RE3 гравець міг використати гранату при захопленні, тут же рятує лише ніж (якщо він є й не зламаний).

Сюжетно й атмосферно гра перегнала оригінал. Від гротеску й абсурдних реплік майже нічого не залишилося. Леон Кеннеді тепер зрілий, стриманий, травмований подіями RE2 і службою в секретних операціях. Його гіркий сарказм ховає втому й жаль. Ешлі Грем, донька президента, більше не дратівлива істеричка — вона виглядає справді наляканою, але мужньою. Її розвиток, емоційні реакції й невимушене спілкування з Леоном створюють відчуття живої взаємодії.

Луїс Сера отримав нове життя — тепер це не просто харизматичний помічник, а чоловік із трагічним минулим, науковець, який намагається відкупитися за старі гріхи. Його сцени глибші, стосунки з Леоном — щирі. Краузер — більше не картонний «бос із минулого». Через флешбеки й документи ми дізнаємося про його місію, травми, розчарування — і фінальне зіткнення з ним набуває особистісного змісту.

Навіть антагоністи отримали більше уваги. Салазар — не просто карикатурний гном, а хвороблива дитина в пастці власної влади. Саддлер — харизматичний лідер культу, який несе переконання, а не просто безумство. Історія Плаг, походження культу, мотивації персонажів — усе це краще інтегроване в лор серії.

Також в цій частині найбільше якісно пророблених локацій. Вони тут не просто красиві — вони функціональні, атмосферні, впізнавані. Готичний замок, хоч і не має тієї клаустрофобії, як поліцейський відділок у RE2, все ж максимально автентичний — із пастками, секретами, органною музикою й криптами. Острів — похмурий індустріальний комплекс, де технології змішуються з жахом. Село — брудне, живе, органічне. У кожній зоні є свої мікросюжети, тайники, побічні завдання.

Темп гри намагається знайти баланс між дослідженням і лінійним екшеном. Якщо RE1 і RE2 були повільними й гнітючими, а RE3, RE5 і RE6— надто стрімкими, то RE4 Remake втримується десь посередині. Початок у селі може здатися нудним і затягнутим, але коли гравець потрапляє в замок — гра стрімко набирає обертів і більше не відпускає. Дослідження, бій, квести, боси, сюжет — усе вплетене в єдиний органічний потік.

У грі також реалізована цікава торгівельна система — загадковий Торговець-контрабандист супроводжує вас протягом усієї подорожі, з’являючись у найнесподіваніших місцях. Він не лише продає зброю та вдосконалення, а й скуповує скарби, які ви можете знаходити у світі гри. Частину з них можна інкрустувати дорогоцінним камінням — це окрема мінісистема, що заохочує дослідження та винагороджує уважність. Водночас, попри її привабливість, вона трохи вибивається з загального хорор-наративу. Особисто мені більше імпонував органічний підхід RE2 Remake, де пошук ключів та повернення до раніше недоступних зон у дусі метроїдванії створювали більш органічну і атмосферну структуру дослідження.

Але найголовніше, що попри всю динаміку, в грі є навіть хорор-секції. Наприклад, розділ, де Ешлі без зброї ховається від броньованих лицарів — справжня данина RE2: вразливість, саспенс, приглушене світло, лячна музика. Миті, коли вона тремтить у темряві — дуже емоційні.

Resident Evil 4 Remake — це одна з найкращих ігор у серії на рівні з 2 та 7 частинами. Це симбіоз стрімкого екшену, глибокої атмосфери, емоційних персонажів і продуманого дизайну.

Для фанатів survival horror вершинними частинами серії залишаться RE2 і RE7, а от для тих, хто любить екшен з глибоким сюжетом і різноманітною бойовою механікою — однозначно варто обрати саме RE 4 Remake.