---

Бо "Вік Дракона" не про казкових магів, лицарів і королів, а про магів, лицарів і королів в повному несправедливості світі. Я б радше назвала його суворим, ніж просто темним фентезі.

Не в контексті законів фізики чи природи, а в психологічній глибині. Я про сіру мораль, якою він тут пронизаний. Абсолютно кожен персонаж має власну мотивацію, слабкості та цілі. Жоден із них не є абсолютно добрим чи злим — це стосується компаньйонів, це стосується наповнюючих середовище НІПів чи ключових сюжетних постатей. Нас, як головного героя, постійно зустрічають суперечливі дилеми, залишаючи рівноцінно складними варіанти вибору у вирішенні тих чи інших питань. Те рішення, яке на перший погляд здається правильним, може призвести до несподіваних і навіть трагічних наслідків. Це не погано, це не добре — це просто дозволяє рухатися саме в тому світі, багата історія якого промальовується поступово. Особисто я захоплююсь такими історіями, пишу їх, тому, беззаперечно, приємно спостерігати не за чисто чорно-білою картинкою на екрані про виключних героїв та лиходіїв. До цього всього, детективного шарму додає той факт, що навіть в простецьких квестах персонажі не завжди говорять прямо або приховують частину правди. Потрібно дослідити оточення й побалакати з іншими, щоб скласти повну картинку подій. Це занурює у гру з душею, дозволяє пережити на власній шкурі реалії, а згодом подарує непідроблені емоції від побаченого. Складається відчуття, що навколо світ — живий, в біса, от банально живий, а не просто піксель, який необхідно випотрошоти заради луту. І такий підхід випробовує самого гравця: увага до деталей та вміння читати між рядками стають основним інструментом поза боєм.

https://gtm.steamproxy.vip/sharedfiles/filedetails/?id=3292345287

По загальному сюжету ми рятуємо Тедас (настільки неоригінальна, але працююча схема) від невідворотного п'ятого нашестя Блайту.

Наприклад, вийшовши з редактора людиною в лицарських обладунках — виявляється, що маємо власні землі, титул, а до цього всього сповнену політичних інтриг передісторію, тоді як з якимсь вільним від кайданів ельфом та двома гострими кинжальчиками нас надсилають досліджувати сповнені таємниць руїни, заховані від зовнішнього світу. Є ще чотири варіанти передісторій, проте їх всі краще побачити на власні очі. Вже після невеличкого прологу нас закидають у саму гущу подій, звідки ми будемо висмикувати собі вірних компаньйонів, розвивати з ними стосунки і пліч-о-пліч боротися з незгодними.

https://gtm.steamproxy.vip/sharedfiles/filedetails/?id=3293943359

Оскільки ми все ще говорим про фентезі світ, котрий цілком претендує на такі ж заслужені овації, як Відьмак чи Пісня льоду і полум'я, аби успішно дійти цілі основного завдання — доведеться розв'язувати супутні таємниці Богів, демонів в Непритомному вимірі, вирішувати екзистенційні питання міжрасових взаємин і навіть вникати у політичний конфлікт закритого народу під землею. Більшість таких великих цілей покликані прямою необхідністю завербувати союзників: пообіцяти плюшки-печенюшки з бляклою надією перемогти всеселенську загрозу. Але в кожному куточку тут захований якийсь лорний моментик, тож з цікавості можна брати безліч інших коротких квестів — або в діалозі запропонувати допомогу, або звернутися до Церкви, гільдії, таємного угрупування за винагодорою після простого "піди туди, знайди чи виріжи те". В останньому, до речі, ми отримаєм особливу історію з розвитком цих об'єднань, які нас спонсорували, як один із неочевидних елементів, що довершують загальну атмосферу живого світу.

Ну-с, хроніка частини — не дарма вічна і не дарма культова... Це зрозуміло. Тоді як щодо її механічної частини? Крізь призму свіжого погляду на жанр.


Система паузи, котра дозволяє призупиняти час й віддавати накази членам загону, дає можливість продумувати кожен крок, адаптуючись до конкретних обставин бою. А, повірте, не завжди рятує та комірка автоматичної тактики. Може, це теж частина реалізму, коли прямим текстом кажуть про те, що ти не всемогутній, хоч і ключовий герой... Але бої тут по-справжньому важкі та по-справжньому виснажливі. Про неочікуваність деяких я мовчу. Гра в більшості випадків задавлює кількісно, тому що загону часто доведеться лізти у саме кодло ворогів. І це не лише впливає на витримку персонажів, а й на тебе самого: думаєш, "та зараз швиденько туди-сюди, заберем предмет в кінці коридору і здамо квестик"... Е-е, ні. Такий номер не пройде. На кожних п'яти метрах з'являтимуться нові групи суперників, в кінці, по класиці, бос з власною міні-армією, а разом із цим, інколи, тебе ще зустрічають інші вороги по дорозі назад. В такі моменти, без можливості відволіктися на щось інше, зникає запал стратегічного мислення і хочеться простим "йти напролом" закінчити це якнайшвидше. Це саме той душний, як-то кажуть, момент, про який я згадувала друзям.

Крім того! Крім того... Не варто недооцінювати важливість підготовки до, безпосередньо, бою. Навички крафту зілль, отрут або ж вміння накладати тимчасові бафи можуть істотно полегшити зіткнення. Тримаєм це в голові та не нехтуєм.

https://gtm.steamproxy.vip/sharedfiles/filedetails/?id=3327778341

На жаль, іноді відчувається, що ти витрачаєш більше часу на біганину між точками завдань, ніж на самі квести або сутички. Хоча, безумовно, кожна локація має свої візуальні й атмосферні родзинки, але саме оце рутинне переміщення по вже досліджених територіях часто сповільнює темп гри, що особливо відчувається на пізніших етапах проходження. Також не можна стрибати і багато недивимих стін, намічених творцем, через які не вийде зійти зі шляху.


Хоча багато гравців критикують її, бо вона застаріла, я не можу погодитися з цим. Як на мене, стиль цілком гарно адаптований навіть на сьогоднішній день. Немає нічого аж надто відштовхуючого, що могло б відволікати від загального занурення в світ. Атмосфера в кожній локації створена з великою увагою до деталей: текстури, кольори, освітлення — все це працює на створення правильного настрою сцени. Взагалі, надто прискіпливим приведередам (я їх розумію, все гаразд) сучасні тенденції в моддингу в допомогу — вони відкривають нові горизонти для покращення візуального сприйняття: і колір вирівняють, і освітлення підрихтують, і додадуть спецефекти. Мені, до прикладу, була важлива кастомізація, тому ще до встановлення підшукала собі моди на зовнішність Вартового, на якого кліпати оченятами наступні сто годин в грі.

---