Автор: https://gtm.steamproxy.vip/id/3266623/
Посилання на огляд: https://gtm.steamproxy.vip/id/3266623/recommended/379720/


ДОҐМА
В епоху коли ще не було Call of Duty. Коли над ігровою індустрією надвисла тінь перемін. Був один хто змінив все. Він вибрав шлях вічних переосмислень і модифікацій, а його дух не знав вічного покою. Та його покинули творці. І 12 років він лежав в саркофазі, згадуваний і шановний, але покинутий. Він прагнув реваншу за те що з ним було скоєно в 2004 році. І згадали його, і пробудили від сну. І закричали усі хто знали його, бо ім’я йому - DOOM.

УЛЬТРА ЖОРСТОКІСТЬ
Doom - а саме його ітерація 2016 року це римейк самого першого Doom, в той же час його продовження і при цьому перезапуск серії... враховуючи чим була гра 2004 року. Doom 3 був експериментом, спробую в щось нове, але це нове було зроблене в супереч старому. Однак тепер ми маємо справжній Doom. Наступника того самого батька всіх шутерів. І це неймовірно.
Ігровий процес не тільки наслідує класику 1993 року, але й вдало розвиває її ідеї. Хоча й не сильно від них відходить. На відміну від багатьох ігор цього жанру, Дум, не про укриття і автоматичне відновлення здоров’я. Це гра про рух, тактику, стрілянину і жорстокість! Тут потрібно виживати, а для цього потрібно рухатись і тактично мислити. Відсидіти не вийде, бо демонів буде багато, вони активно рухаються в вашу сторону і дуже хочуть вас вбити, роблячи для цього все можливе. І тому ви маєте робити все, щоб зробити з ними це швидше і якомога красивіше. А для цього в Doom Slayer-а є чималенький арсенал різної зброї. Кожна з якої має унікальні модифікації. Крім того, була додана прогресія, як глобальна, зі збільшенням здоров’я, патронів, тощо. Так і більш вузька, як зменшення часу перезарядження гранат, або позначення на карті секретів. Останні ж мають чималу роль, оскільки десь половина, якщо не більше плюшок захована, і поміж рубилувом демонів, раджу побродити, завжди приємно найти сховок з приємною нагородою. А вони тут ще й корисні і йдуть статистику, як і в оригіналі 93 року. Та навіть так, найбільшу роль грають саме ваші навички. Без них буде непросто. Та гра вміло вчить недосвідченого гравця, хоча й на мою думку, трошки задовго розкачується, через що стартова зброя приїдається. Та дана проблема вирішується до початку другої четверті гри, а якщо шукати секрети й того швидше. Так і виходить, що продовж гри ми будемо йти задля виконання тої чи іншої мети, вбиваючи усіх демонів котрі не так на нас подивляться. В той же час розглядаючи довкілля в пошуках секретів. Й хоча на описі все просто, в ігровому плані Doom - це активний тактичний шутер. Де потрібно вміти себе позиціонувати й в лічені секунди творити й адаптувати тактику, приймаючи рішення стосовно маршруту, та якою зброєю кого вбивати. Й хоча останнє більш опціональне, на більш високих складностях, жонглювання зброєю є дуже важливим. І це може бути не звичним ігроладом для любителів сучасних "бойовиків". Але коли ти розбираєшся і вливаєшся, то тебе вже не спинити.
Для мене ж проходження на складності - "Ультра Жорстокість", виглядав так як я описував вище, а саме як смертельний танець на виживання. Танець де ти рухаєшся по арені як навіжений, часто навіть не дивлячись куди ти прямуєш, довіряючи все чуттю й пам’яті. І цей ігровий процес може не всім зайти, а враховуючи деякі арени, взагалі вибісити, не розкрившись до кінця, або не давши до цього кінця дійти. Оскільки гра все ж має проблеми. Починаючи з раніше згадуваного трохи душного й повільного початку, і закінчуючи до біса душноватими часами аренами. Що стосується проблем ігроладу, то інколи тобі просто не вистачає швидкості, а інколи арени зроблені доволі криво, і на них не тільки запоротись легко, а й позиціонувати себе важко. Але навіть так, після декількох спроб навіть ці арени падуть під рішучістю гравця.

МАРС, ПЕКЛО, М’ЯСО І ДРАЙВОВИЙ МУЗОН
Після чого їх можна дослідити. А як я згадував раніше, досліджувати є що, потаємних ходів, вентиляцій, лазанок та інших сховків в грі достатньо. І гра доволі грамотно їх розміщає, завдяки чому їх пошук не є стуканням в чергову стінку. Що стосується дизайну рівнів, то більшість з них зроблені чудово як в ігровому, так і візуальному плані. Арени продумані, і що доволі важко для розробників але важливо для занурення, вони наповнені сенсом, деталями та мають внутрішньо світовий сенс. Для мене така увага до деталей завжди компліментарна.
Сам марс, як і пекло, та й заходячи навіть далі, металеві коридори. Зроблені зі смаком. Й хоча в грі явно є недобір різноманіття, як в кольоровій гаммі так і локаціях, оскільки як і в оригінальній Doom, їх не багато. Однак зважаючи на тривалість гри, та те через що вона пройшла, їй це можна пробачити. Особливо якщо врахувати яку розробники з id Software провели неймовірну роботу в дизайні та анімаціях. Противники вражають і ти бачиш в них демонів, зброя виглядає і стріляє потужно, а анімації добивань... це одне задоволення. Ламати роги, вибивати коліна, дробити черепи... і хоча через принцип їх роботи та в цілому хоч і не маленьку, але не велику їх різноманітність. Під кінець вони трохи приїдаються.
Та що їх, що в цілому ігровий процес доповнює музикальний супровід, і він на відміну від локацій, в край різний. І я без зазору совісті готовий сказати, що в цю гру можна грати заради її музики. Мік Ґордон написав надзвичайно брутальний, драйвовий та м’ясний саунд, під який так і хочеться чавити демонів.

ПОХОДЖЕННЯ DOOM SLAYER-а
Що стосується сюжету, він потрібен іграм як він потрібен п... хоча, вже не 1993 рік. І ця легендарна свого часу константа, просто стала цитатою, що все більше й більше йде на покій. Та по при це помітно на якому аспекті розробники фокусувались в першу чергу. Тому історія тут існує здебільшого задля того, щоб все що ми робимо виглядало, круто, пафосно й важливо. Катсцен, що забирають в нас управління практично немає. А персонажів з котрими ми будемо вести діалог взагалі всього троє. І те це більше буде монолог, оскільки наш герой, занадто крутий, щоб говорити. Так і можна було б підсумувати, що гра не про сюжет. Та він разом з доволі невеликим але все ж лором, зробили той фундамент, що використає більш сюжетно орієнтоване продовження.

ПІДСУМОК
Під кінець хочеться сказати, що Doom це про відчуття. Це про ігровий процес в який ти поступово втягуєшся і котрий не відпускає тебе. І хоча DOOM 2016 року має чимало недоліків. Котрі час від часу могли вивести мене з себе. Він все ж має й чималу кількість плюсів. Що для мене такі моменти компенсували. Та що переважить для вас, і чи схочете ви зануритись в рубилово демонів під драйвовий музон Міка Ґордона. Вирішувати вам.