Тепер ми всі звикли до того, що S.T.A.L.K.E.R. — це відкритий альтернативний світ Чорнобильської Зони, де життя плине за іншими законами природи та фізики. Проте ще вісім років тому добре відома нам гра називалася зовсім інакше, а в її основі була зовсім інша концепція. Хто знає, можливо, ми ніколи не побачили б «Сталкера» таким, яким він зараз є, якби українські розробники з GSC Game World не вирушили у 2002 році до Чорнобиля, щоби черпнути натхнення та ідей для проєкту. Величезний внесок у створення віртуальної Зони зробив тепер уже близький друг компанії GSC, заступник технічного директора Чорнобильській атомній електростанції з ядерної безпеки Олександр Новіков. Про співпрацю з розробниками S.T.A.L.K.E.R., про Чорнобиль та його долю він розповів кореспондентам сайту GSC-Fan.

[GSC-Fan]: Привіт, Олександре! Розкажіть, як ваша робота була пов'язана з Чорнобильською АЕС? У чому полягають обов'язки заступника технічного директора станції з ядерної безпеки?

[Олександр Новіков]: Ніколи не думав, що записки мемуарного характеру я писатиму десь, крім анкет. Проте почнемо. Я розпочав свою трудову діяльність на ЧАЕС 22 червня 1986 року на посаді дозиметриста другої групи. Після закінчення інституту працював інженером-фізиком, начальником ядерно-фізичної лабораторії, начальником відділу ядерної безпеки, а п'ять років тому обійняв нинішню посаду.

Тепер написав ці рядки і задумався, скільки всього минуло за ці роки: ліквідація наслідків, робота блоків, закриття станції, зняття її з експлуатації. І два спалахи в пам'яті — зруйнований четвертий блок 1986 року і блоковий щит управління третього блоку 2000 року...

Почнемо з того, що моя посада офіційно називається заступником директора технічного (з безпеки), що означає, що я забезпечую ядерну та радіаційну безпеку на об'єктах станції. Обов'язків багато, це й підтримка поточного рівня безпеки блоків, обґрунтування безпеки об'єктів, що будуються, і одне з найважчих питань — об'єкт «Укриття», там працюють люди, а рівні радіаційного впливу на персонал мають перебувати в жорстких рамках нормативів. А це, повірте, непросто…

[GSC-Fan]: На якій стадії зараз знаходиться будівництво об'єкта «Укриття»? Що вже зроблено і що ще потрібно зробити, щоб завершити його спорудження?

[Олександр Новіков]: Відповім в рамках опису поточного статусу майданчика. Об'єкт «Укриття» (ОУ) було збудовано у листопаді 1986 року. У 2008 році було проведено роботи зі стабілізації окремих його конструкцій, що дозволило продовжити термін його експлуатації на 15 років навіть за шестибального землетрусу. Зараз у локальній зоні ОУ та на проммайданчику, що безпосередньо прилягає до нього, ведуться роботи зі створення нового безпечного конфайменту (НБК). Виконано роботи зі створення котлованів для фундаментів, зараз ведуться роботи з розчищення майданчика для створення зони укрупненого збирання. Наступні етапи наводжу більш конкретно — збирання та монтаж металоконструкцій, формування безпосередньо самої арки, насув її на ОУ, герметизація торців.



[GSC-Fan]: Саркофаг, під яким прихований зруйнований четвертий реактор, стає непридатним. У якому стані зараз його обшивка та цілісність?

[Олександр Новіков]: Частково я відповів у попередньому питанні, але дам деякі роз'яснення. Навіть на етапі проектування та будівництва ОУ не ставилося за мету створення герметичної споруди. Але протягом терміну експлуатації намітилися певні проблеми, зокрема так звана легка покрівля ОУ прийшла в стан, при якому значна кількість води з довкілля потрапляла всередину ОУ. Для зменшення цього фактора, що впливає на ядерну та радіаційну безпеку, було виконано ремонт (фактично заміна) легкої покрівлі.

[GSC-Fan]: Весь цикл спорудження саркофагу можна простежити за фото- та відеозйомками. Але щось із хроніки залишалося невідомим. Наприклад, унікальний випадок посадки вертольота на вентиляційну трубу ЧАЕС (цей випадок описаний у документальній повісті Юрія Щербака «Чорнобиль» — прим. редактора). За час вашої роботи на станції щось цікаве відбувалося?

[Олександр Новіков]: Повірте, більшість етапів спорудження ОУ залишилася за кадром. Бетонний завод з нескінченним рядом міксерів, поховання відходів, що утворилися в результаті очищення території, бетонування майданчика, та багато чого не потрапило до кадру. Навіть зараз, переглядаючи хроніку, змушений вдаватися до покадрового перегляду, щоб помітити найцікавіші кадри. З метою стимулювати інтерес до цього найбільшого з конструкторської точки зору (але сумного з загальнолюдського) об'єкта, спробуйте знайти в Мережі інформацію щодо «батискафів» ЧАЕС, а потім виявити їх на кадрах кінохроніки.

Наскільки відомо мені, жоден з вертольотів на вентиляційну трубу ЧАЕС (якщо чесно, їх дві — бетонна ВТ-1 і знаменита червоно-біла металева ВТ-2) посадку не здійснював. Це практично неможливо. Ймовірно, ви маєте на увазі загибель екіпажу вертольота Мі-8 2 жовтня 1986 року. А на знімку посадка перед станцією вертольота, на якому прилетів Альберт Ґор.



Вертоліт віце-президента США Альберта Ґора на території ЧАЕС, 23 липня 1998 року.

Зазвичай журналісти запитують цікаві випадки, сподіваючись почути драматичні історії про мутантів, про світіння над саркофагом. Мої сильні враження були сформовані від більш прозових, але не менш драматичних об'єктів та подій. Як я вже казав, вид зруйнованого блоку, закриття ЧАЕС, відстійник техніки в Розсохі, порожня Прип'ять, цвинтар кораблів у Чорнобилі, дитячий садок у Копачах, церква в Червоному, спалене село Товстий Ліс, сльози дружини, коли вона побачила свою квартиру у Прип'яті, величні антени Чорнобиля-2, та мало чого я надивився в Зоні...

[GSC-Fan]: Наступного року буде 25 років з моменту трагедії на ЧАЕС і в Києві відбудеться саміт із проблем безпеки на атомних станціях. Як ви вважаєте, які питання потрібно передусім вирішити у рамках цього саміту?

[Олександр Новіков]: Думаю, що вирішити проблеми в рамках такого заходу не можна, але позначити коло проблем та встановити пріоритетність у їх вирішенні можливо. Але зараз скажу дивне — основною проблемою безпеки АЕС нині є низький рівень знань молодих спеціалістів, випускників вищих навчальних закладів. Зараз фізика знайти важко, будівельника, хіміка, електрика, усі менеджери приходять. Працівників багато, а інженерів не дуже.

[GSC-Fan]: Скільки зараз людей зайнято роботами у Зоні? Які види діяльності зачіпає їх робота?

[Олександр Новіков]: Мені важко дати навіть приблизну цифру, поясню чому. У Зоні крім 10 підприємств МНС (включно з ЧАЕС) працюють підрядні організації, склад працівників яких змінюється залежно від характеру виконуваних робіт. Важливу роль у Зоні грають працівники ІПБ АЕС. Тому скажу про те, що знаю — на ЧАЕС нині працює 3407 людей.

Працівники ЧАЕС знімають блоки з експлуатації, вивозять у сховище ядерне паливо, підтримують у безпечному стані ОУ, будують нове сховище для палива, яке розраховане на 100 років, будують заводи по поводженню з радіоактивними відходами.

Працівники підприємств Зони ведуть радіаційний моніторинг, організовують поховання радіоактивних відходів, здійснюють наукову підтримку ЧАЕС, харчування працівників Зони тощо.

[GSC-Fan]: Навколо Зони надто багато домислів щодо радіації — люди досі побоюються Чорнобиля. Яка зараз нинішня обстановка в Зоні відчуження в радіаційному та екологічному плані?

[Олександр Новіков]: Побоювання щодо Чорнобиля (я в даному контексті маю на увазі проблему, а не населений пункт) часто мають емоційний характер, реальність ж більш сувора. Щоб не вдаватися до спеціальних термінів, які недоступні для сприйняття неспеціалістами, наведу просту аналогію. Візьміть склянку ацетону і вилийте її собі на голову — якщо встигнете заплющити очі, наслідки для організму будуть мінімальні. Тепер залиште в склянці десяту частину ацетону і випийте його (насправді цього робити не слід, це лише образ!). Наслідки можуть виявитися найгіршими. Аналогічно ситуація і з радіацією, величини доз зовнішнього опромінення, які можуть мати детерміновані ефекти на організм людини, значно перевищують межі доз внутрішнього опромінення. З єдиним зауваженням, зараз прийнята безпорогова концепція, яка в першому наближенні говорить про те, що будь-яка доза опромінення з певною ймовірністю може викликати стохастичні ефекти (останні рядки написав трохи складно, можливо, у когось з'явиться бажання розібратися, ось і підвищимо рівень радіаційної грамотності населення).



Карта забруднення України цезієм-137

Тепер про Зону. Закони радіоактивного розпаду діють незалежно від політичної та економічної ситуації у світі. І якщо у цезію-137, основного дозоутворюючого нукліду в частині зовнішнього випромінювання, період напіврозпаду становить 30 років, то у плутонію-239 як найбільш небезпечного з точки зору формування дози внутрішнього опромінення цей параметр становить 24 065 років. Висновок простий: якщо з погляду зовнішнього опромінення окремі ділянки Зони прийнятні для проживання населення, то через внутрішнє опромінення ще довго Зона може бути не заселена. Радіонукліди, що надходять в організм з пилом, що вдихається, продуктами харчування, водою будуть тривалий період створювати ризики для людей, що проживають на даній території.



Це про радіацію. Щодо екологічного стану, тут все простіше. Людина практично припинила господарську діяльність у Зоні, тобто зникло техногенне джерело формування викидів та скидів шкідливих речовин. З погляду екології — Зона одна з найкомфортніших ділянок на нашій планеті. Але, повторюся, це без урахування радіаційного чинника.

[GSC-Fan]: Зона стала заповідником для багатьох видів рослин і тварин, де їхня популяція вище, ніж в інших ареалах проживання. Але, з іншого боку, наполегливо продовжують йти чутки, що підвищена радіоактивність у Чорнобилі докорінно впливає на генетичний матеріал живих організмів, що призводить до сильних мутацій. Чи справді ситуація саме так, чи вона сильно перебільшена?



[Олександр Новіков]: Трохи не моє питання, я не біолог, тому відповідь матиме аматорський характер стороннього спостерігача. За всі роки моєї роботи в Зоні я жодного разу не бачив шестиногих оленів, двоголових кабанів, снорків та кровососів. А живності реально багато — кабани, лосі, лисиці стали звичним видовищем, білохвості орлани радують око величним польотом над просторами українського Полісся, зграя бакланів на греблі стартує низько над водою — природа швидко відвойовує втрачені під натиском людської техніки рубежі.

[GSC-Fan]: Повідомлення про спадаючий рівень радіації в Зоні чергуються із твердженнями, що радіоактивний фон в Чорнобилі має тенденцію до поступового зниження до безпечних цифр. У зв'язку з цим питання чи є ймовірність того, що в майбутньому безлюдна Зона відчуження буде знову заселена?



[Олександр Новіков]: Питання реабілітації Зони, на мій погляд, має відбуватися у зовсім іншому ключі. Тільки в Зоні відсутнє населення і ще багато часу там його не буде. Тому життя Зоні можна відродити лише шляхом створення виробництв, будівництво яких може бути розпочато в інших регіонах країни. Перший крок — створення спільного для всіх атомних станцій України сховища ядерного палива, що відпрацювало. Щоб припинити спекуляції на даній тезі, підкреслю — сховища (не могильника, не звалища, а високотехнологічного виробництва з високим рівнем забезпечення безпеки), ядерного палива (не радіоактивних відходів, а саме палива, яке є дуже складною конструкцією з двома бар'єрами на шляху розповсюдження радіоактивних речовин та іонізуючих випромінювань).

[GSC-Fan]: У книзі Артура Шигапова «Чорнобиль, Прип'ять, далі ніде» описано безліч способів нелегального проникнення в Зону Відчуження. Як ви ставитеся до такого роду «інструкцій»?

[Олександр Новіков]: (Ой, я навіть там своє фото побачив.) Ставлення до таких публікацій подвійне. Якщо не писати взагалі — народжується нездоровий ажіотаж, що викликає в нестійких умах уявне почуття непотрібного нікому геройства.
І тут розмов і обговорень нелегальних вилазок (реальних чи успішних містифікацій) більше, ніж таких. Якщо описувати такі походи в романтичному стилі, то ймовірність створити в незрілих умах ілюзію простоти здійснення нелегальних походів велика.

Як наслідок, можливість заподіяння значної шкоди здоров'ю ходока аж до смертельного результату. А от якщо чесно написати про всі тяготи і позбавлення такого «нічого-собі-круїзу» (вплив радіації, відсутність питної води, зустріч з дикою звіром, холод, адміністративна та кримінальна відповідальність за такого роду правопорушення тощо), тоді не тільки можна, а й потрібно. До речі, гарна думка! Буду у відпустці, підготую-но я «Напуття початківцю сталкеру», нехай почитають.



[GSC-Fan]: У Зону Відчуження часто водять екскурсії як з великих груп, так і індивідуальні тури. І, звичайно, всі хочуть потрапити на саму станцію. Чи є така можливість?

[Олександр Новіков]: Така можливість є, і маршрути можуть бути різні — від відвідування макетного залу до походу на блоковий щит управління. Все залежить від працездатності вашого туроператора (або як їх правильно називають?). Але можливість є.

[GSC-Fan]: Нинішні туристичні екскурсії до Зони проходять строго певними маршрутами, заздалегідь спланованими. Чи можливо, що організовуватимуться нові маршрути, які мають доступ до раніше невідомих місць?



[Олександр Новіков]: Труднощі організації нових маршрутів пов'язані навіть не з радіаційним фактором, який є присутнім, і не з впливом технологічних процесів, які можуть вплинути на «ядерних туристів». Найчастіше в цікаві місця Зони неможливо потрапити через банальну причину — зарослі дороги та повалені дерева. Думаю, що з часом кількість об'єктів Зони, в які буде організовано доступ, скорочуватиметься. Навіть поїздки в Прип'ять, які стали звичними, можуть стати недоступними, якщо стан будинків у місті погіршуватиметься.

[GSC-Fan]: Що робиться для того, щоб унеможливити випадки несанкціонованого проникнення в Зону відчуження?

[Олександр Новіков]: Питання, як кажуть, не в моїй компетенції, але система КПП у тридцятку та десятку функціонує справно, місто охороняється, а можливі точки проникнення до Зони ведмежими стежками навіжених сталкерів закрити неможливо, але тут (нікого не хочу лякати) Природа є найкращим охоронцем.

Дикий кабан не такий страшний на Кордоні, як увечері в лісі, коли в тебе засіб самозахисту не СВД, а палиця…

[GSC-Fan]: За яких обставин почалося ваше знайомство зі співробітниками компанії GSC Game World? Яке перше враження вони справили?

[Олександр Новіков]: Ностальгія, хоча — які наші роки... Я познайомився через знайомих з Андрієм «Rainbow» Ткаченко (головний дизайнер рівнів проекту), на мою думку, наприкінці 2002-початку 2003 року, і він запросив мене до офісу GSC. Там я зустрів Андрія «Prof» Прохорова (головний дизайнер), і він показав мені S.T.A.L.K.E.R., який був Втраченим забуттям. Тоді вразили «Розлом» та модель «ЗІЛу», і звичайно, вигляд Зони. Я, знаходячись у Києві, відчув себе у Копачах, і це було атмосферно! Так почалася наша дружба, потім Большаков, Яворський та багато цікавих хлопців, які працювали над проектом. Я бачив, як розвивається «Сталкер», обростає фічами, і одного разу Прохоров дав пограти в передрелізний білд. Навіть потім з усіх білдів, що втекли, я не бачив ТОГО S.T.A.L.K.E.R., якого мені показав Андрій.



Олег Яворський, Ігор Грамоткін (директор ЧАЕС), Олександр Новіков та Андрій Прохоров, 21 березня 2006 року.

Вийшли «Тінь Чорнобиля», потім — «Чисте Небо», невдовзі — «Поклик Прип'яті». Команда змінилася суттєво, але досі я підтримую стосунки з Андрієм (дуже сподобався його проект «Метро 2033»), з новою командою відносини також складаються чудово (тьху-тьху, щоб не наврочити).

[GSC-Fan]: Які матеріали чи відомості ви надали розробникам, щоб максимально реалістично змогли перенести світ Зони в гру S.T.A.L.K.E.R.?

[Олександр Новіков]: Термін «реалістично» не може бути застосований для ігрового проекту, реалістичність вбиває геймплей.

Уявіть, що вам потрібно дістатися від Чорнобиля до ЧАЕС (18 км). Ви готові три години тиснути на WASD, щоб дістатися потрібного об'єкта? Схожість — так, але не реалістичність.

Тепер про матеріали. Я допомагав GSC у перших релізах переважно як такого собі експерта з етики, тема чутлива, образити когось — легко. Для «Поклику» я давав свої фотографії цвинтаря кораблів у Чорнобилі (локація Затон), станції Янів, супроводжував команду GSC у місті, включаючи завод «Юпітер».

Реліз «Поклику Прип'яті» показав, що мої жалюгідні потуги не зникли даремно.

[GSC-Fan]: Наскільки часто GSC звертаються до вас з метою відвідати малообстежені місця в Зоні, які становлять певну небезпеку? Чи доводилося відмовляти їх від відвідування таких територій?

[Олександр Новіков]: У малообстежені місця у Зоні, які становлять деяку небезпеку, я команду не вожу, треба берегти генотип нації.

[GSC-Fan]: Ви грали у S.T.A.L.K.E.R. та доповнення до нього? Яку гру із серії ви можете особливо відзначити?

[Олександр Новіков]: Я грав у різні S.T.A.L.K.E.R., починаючи від передрелізних білдів до офіційних релізів, періодично ставлю різні моди, щоб подивитися та оцінити реакцію комьюніті на проект. Звісно, сильні враження відчув уперше, коли Андрій Прохоров дав пограти в один із перших білдів, незабутнє враження залишив рівень у «Тіні Чорнобиля», коли я побачив у грі АПК-1, пристанційний вузол, і, звичайно, місто Прип'ять у «Поклику» — починаючи від автентичності об'єктів до атмосфери міста, в якому бував незліченну кількість разів. Ще особливо відзначу Лиманськ у «Чистому Небі», надто все відоме, надто реальне для спогадів людини, що виросла в ту епоху, коли за одну копійку можна було купити склянку газованої води, а ескімо мало якийсь особливий, загублений зараз смак…



Особисто я особливо виділяю для себе «Поклик Прип'яті», саме цей реліз, на мій погляд, найбільш наблизився до атмосфери реальної Зони, не Зони, яку собі придумали фанати гри, а реальної, десь пустельної, десь метушливої, але завжди небезпечною та суворою, що не пробачає помилок. Напевно, так природа мститься людині за її діяння.

[GSC-Fan]: Як вважаєте, GSC впоралися зі своїм завданням втілити Чорнобильську Зону у комп'ютерній грі? Чи є якісь моменти, які вам у S.T.A.L.K.E.R. не сподобались?

[Олександр Новіков]: Як я вже говорив, найближче за відчуттями до мого сприйняття Зони став «Поклик Прип'яті», це почуття втрати та безвиході, поступове розуміння того, що не людина в Зоні господар, що завжди і скрізь доведеться розплачуватися за свої помилки . Прип'ять — рівень грандіозних масштабів, стільки праці, таке уважне ставлення до деталей. І статуя Прометея, що стала своє місце у місті перед кінотеатром. Але, ще раз повторюся, абсолютна реалістичність вбила б ігровий процес (завжди сміюся, коли ком'юніті обговорює реалістичність поведінки мутантів Зони).

Що абсолютно не сподобалося — вертоліт з лайфбаром у шпиталі із «Чистого Неба». Біг-бос в кінці рівня, на мій погляд, поганий тон для проекту. У тому ж стилі виконано і стрілянину з гаусс-гвинтівки по Стрільцю, я такого не люблю. Як бачите, всі мої претензії пов'язані з «Чистим Небом», проектом, який завдав більше збитків, особливо репутації GSC, ніж приніс дивідендів. Але це суто моя думка.

[GSC-Fan]: Іноді можна почути, що S.T.A.L.K.E.R. — «проект, зроблений на людському горі, яке послужило благодатним ґрунтом для гри». Як би ви могли прокоментувати такий вислів?

[Олександр Новіков]: Я вже неодноразово говорив, що найстрашніше в нашому світі це забуття. Якщо хоч один молодий хлопчина з Німеччини (Франції, Росії, України, Білорусії) після проходження S.T.A.L.K.E.R. замислиться, що реально призвело до утворення Зони відчуження, що сталося з Прип'яттю, почне шукати в Мережі матеріали Чорнобиля, фотографії, спогади учасників ліквідації — загальнолюдську місію команди GSC Game World виконано. Другий аспект: S.T.A.L.K.E.R. — проект світового рівня, тут без зайвого пафосу можна говорити про національну гордість за країну, де було створено цей проект.

[GSC-Fan]: Вам сподобалося, як розробники реалізували персонажа, механіка Новікова з «Чистого неба», виконаного на ваш образ?



[Олександр Новіков]: Вперше я з'явився ще в «Тіні Чорнобиля», але Дін Шарп (продюсер компанії THQ, закордонного видавця S.T.A.L.K.E.R.) безжально видалив мого персонажа з фінального релізу. Взагалі моє альтер-его з'явиться у грі після проекту «Дослідники Зони», писалися репортажі, робилися скріншоти. Потім — механік із «Чистого Неба», і остання реінкарнація — у бункері вчених («Поклик Прип'яті»). Розробники однозначно втішили менє в частині фігури, але, якщо чесно, я очікував більш брутальнішого персонажа. А в грі я так — ні риба, ні м'ясо, єдине, що радує, почали впізнавати «ядерні туристи», багато хто зі мною фотографується, а нещодавно у Чорнобилі ми зробили фото — Новіков, Гарік та Кардан.



Ілля Толмачов, Олександр Новіков та Костянтин Ступівцев

[GSC-Fan]: На вашу думку, чи може місто Чорнобиль бути цікавим в ігровому форматі S.T.A.L.K.E.R. так само, як і Прип'ять? Які його визначні пам'ятки, втілені у грі, могли б залучити гравців?

[Олександр Новіков]: Як кажуть, питання, звісно, цікаве. Місто Чорнобиль виглядає менш ефектно порівняно з Прип'яттю, більшу схожість має з Лиманськом. Проте вважаю, що GSC реально можуть зробити цікаву локацію. Мені хотілося б побачити в грі школу по вулиці Кірова, дитячий садок, центральну площу, міський вузол зв'язку, стадіон, промзону, Свято-Іллінський храм. Всі ці об'єкти мають тонку чарівність провінційності, домашньості, чим і формуватимуть атмосферу трагедії та приреченості у сеттингу гри.

[GSC-Fan]: Уявіть собі, що (не дай Боже, звичайно) сюжет S.T.A.L.K.E.R. повторився в реальному житті, і Чорнобильська Зона перетворилася на територію набагато небезпечнішу, ніж раніше. Ви змогли б пристосуватися до її умов і стати сталкером?

[Олександр Новіков]: Давайте розділимо мух від котлет. Людини, яка пройшла ліквідацію наслідків, вже важко чимось налякати і, напевно, немає ситуацій (ну, крім найжахливіших), до яких неможливо пристосуватися. А от довкілля Зони в ігровому контексті S.T.A.L.K.E.R. була б вбивчою для мене, у прямому та переносному значенні.

Недарма мій ігровий персонаж у «Поклику Прип'яті» сидить у бункері.

[GSC-Fan]: Чи багато співробітників адміністрації ЧАЕС грають у S.T.A.L.K.E.R.? Може, влаштовуєте битви в мультиплеєрі? :) Хто зі співробітників, так би мовити, «набив руку» і найкраще грає?

[Олександр Новіков]: Достеменно знаю, що один із заступників генерального директора пройшов усі релізи. Він навіть має власну концепцію S.T.A.L.K.E.R., дуже цікаву, з упором на квестову частину, з мінімумом стрілянини. Про інших не чув. Отже, мультиплеєрні баталії оминули керівництво ЧАЕС. А з урахуванням нашого віку і того, що вдома хочеться відпочити, поспілкуватися із сім'єю, мережеві битви стають нездійсненним заняттям.

[GSC-Fan]: Олександре, ви могли б висловити якісь побажання відвідувачам нашого сайту та шанувальникам «Сталкера»?

[Олександр Новіков]: Відвідувачам сайту (очевидно, зовсім молодим людям) хотілося б побажати наполегливого прагнення вчитися, повірте, вкладати у знання як у нерухомість — завжди вигідно. Висококласний фахівець завжди впевнено дивиться у завтрашній день. А фанатам S.T.A.L.K.E.R. побажаю чистого неба та повного ріжка!

Закінчуючи нашу розмову на такій оптимістичній ноті, ми висловлюємо Олександру величезну подяку за цікаву та пізнавальну розмову! Впевнені, що сумлінна праця працівників та адміністрації Чорнобильської АЕС стане для наших читачів гідним прикладом.

Автори статті дякують:

• арт-директору компанії GSC Game World Іллі Толмачову за допомогу в організації інтерв'ю,
  
• Тетяні «Танчик» Вишняковой за підтримку в роботі над матеріалом.

Також редактор дякує:

• Андрію Александрову за допомогу з українським перекладом,
  
• Артему «SamArt» Самойленку та Микиті «BashyOne» Ніксону за скріншот, створений спеціально для цієї статті.

Вступайте в групу SlavaR Blog щоб отримувати повідомлення про випуск нових статей за S.T.A.L.K.E.R., Metro та іншими культовими українськими іграми.