Україно свята, мати героїв, зiйди до серця мойого.

Прилинь бурею вiтру кавказького, пошумом карпатських ручаїв;

Боїв славного завойовника і батька Хмеля трiюмфами,

Гуком гармат революцiї, радiсним гомоном Софiйських дзвонiв.

Нехай душа моя в Тобi вiдродиться, славою Твоєю опромiниться,

Бо Ти, пресвята, все життя моє, бо Ти моє все щастя.

Задзвони менi брязкотом кайдан, скрипом шибениць в понурi ранки

Принеси менi зойк катованих в тюрмах, льохах, в концтаборах.

Хай вiра моя буде ґранiтом, нехай зросте завзяття, мiць,

Щоб смiло я у бiй ішов так, як iшли герої

За Тебе, Свята, за славу Твою, за Твої святiї iдеї;

Щоби пiмстити ганьбу неволi, стоптану честь, глум катiв Твоїх,

Невинну Кров розстрiляних пiд Базаром i Крутами

І тисячiв безiменних борцiв Твоїх революцій.

Що костi їх розкиданi, або тайком загребанi

Спали вогнем, життєтворная, кволiсть у серцi моєму,

Нехай страху не знаю я, не знаю, що вагання.

Скрiпи мiй дух, загартуй волю; в серцi замешкай моєму.

В боях, в тюрмах рости мене до ясних чинiв для Тебе.

І в чинах тих хай знайду смерть, солодку смерть в бою за Тебе,

І розплинуся у Тобi я i вiчно житиму в тобi,

Свята Україно моя, вiдвiчна й непоборна