Культовий представник роуґ-подібних ігор, з яким має познайомитися кожен більш-менш завзятий гравець. Як задля дослідження причини галасу, який вона здійняла свого часу, так і для незабутніх та приємних вражень. Раджу брати саме цю, найактуальнішу версію.
Її легендарний статус, втім, не забезпечує їй бездоганність.


+ Еталонна реграбельність. Примітка для тих, хто не в курсі. В корні роуґ-подібних ігор лежать так звані забіги, які тривають відносно недовго. Через 30-40 хвилин після запуску Binding Of Isaac, гравець може побачити фінальні титри (або навіть не дійти до них), щоб потім одразу почати заново з новими предметами, іншим героєм, або його новою будовою і випадково згенерованими рівнями. Майже всі наступні плюси, власне, й не дають грі потонути в самоповторах.

+ Величезний вибір предметів. Я не пригадую іншої гри жанру, яка мені траплялась, і яка могла би повихвалятися таким же розмаїттям арсеналу. І це той випадок, коли кількість йде нога в ногу з якістю. За перші 30 годин жоден мій забіг не був ідентичним попередньому.

+ Численний бестіарій. Монстрів та босів настільки багато різних (деякі з них навіть мають декілька форм), що спочатку здається, ніби запам'ятати їхні паттерни буде неможливо. Відкриваючи нові рівні гравець звісно знайомиться з новою фауною і вона завжди вимагає від нього нової порції уваги. У них у всіх різні види атак, які часом перетворюють гру на пекло із куль, тому нудно пилососити локації вам не доведеться.

+ Ціла купа секретів та неочікуваних ігрових механік. Я не уявляю як більшість із секретів та завдань можна виконати без ґайдів, і як люди взагалі до них допетрали, щоб ті ґайди зробити, але коли вже знаєш, що треба робити — воно того варте. На кожному кроці тут гравця очікують сюрпризи, таємні кімнати і розвинена система бартеру з випадковими результатами.

+ Є можливість грати в кооперативі. Якщо ви знайдете собі такого ж схибленого напарника, якого не відлякує криваво-сатанинський сетинг.


- Гра не надто прозоро пояснює свої правила. Геймдизайнер зробив ставку на емпіричний досвід гравця, які він отримує методом спроб і помилок. Вона на мені зіграла не на 100%. Щоб з'ясувати ті чи інші речі мені раз у раз доводилося лізти в інтернет.

- Надто багато ачівок. Я розумію, що кожна гра цього жанру має бути довготривалою, адже кожен забіг завжди відрізняється від попереднього, але рано чи пізно в роуґ-подібних іграх приємно ставити крапку. Одна з таких крапок, враховуючи, що в них не буває звичної формули сюжету — "здобути всі досягнення". Тут їх 640, і у мене є товариш, який за 700 годин так і не здолав гру на 100%.

- Куций опис предметів. Грати без модифікації Item Description — як з голодухи їсти суху паску, коли Великдень давно минув. Ніби й голод втамуєш, але як же неприємно.

- Сетинг, який обмежує свою аудиторію. Я людина доросла і загартована, тому місцеві страхіття мене не відлякують. Втім, я не можу порадити її чи подарувати молодшому брату моєї коханої, а мені хотілося б (настільки вона механічно прикольна). І поділитися враженнями зі своєю коханою теж не можу — у неї очі на лоба лізуть, коли вона бачить, що тут відбувається. Грати зі мною в кооперативі я їй звісно навіть не пропоную.

- Баланс між персонажами — відсутній. Спочатку ніби є сенс пробувати різних персонажів, бо їхні базові характеристики відрізняються доволі помірно, і тому навіть цікаво. Жоден із них особливо не сильніший за іншого. Втім, коли відкриваєш Азазеля — про інших героїв можна забути. Імба.