Recent reviews by paulduke

Я не розумію звідки у цього грінд-тренажера стільки позитивних рекомендацій. І ще більше не розумію того факту, що їх продовжують писати. Гра вийшла в 2012 і вже тоді була чимось середнім, хоча навіть у той час важко було радити щось подібне навіть невибагливому гравцю. Зараз вже 2023й, 8 років (!!!) тому був іконічний та вже хрестоматійний Відьмак 3, типово-піраніївський Elex, купа второсортних але від того не самих поганих arpg плюс справді срібна епоха класичних crpg які просто замахаєшся перераховувати. Але у 2023 люди продовжують грати у це непорозуміння і писати на нього позитивні відкуки. Спочатку ще було бажання закінчити основний сюжет та гільдії і потім написати великий текст для відгуку, але після 50 годин зрозумів що пройшов тільки 1/4 всього контенту тому сил продовжувати витрачати свій час на “це” просто не маю.

- Квести вбий/принеси та графоманський сюжет від Роберта Сальваторе який вистругав 30+ книжок тільки про одного Дріззта, де 50% тексту можна видаляти тому що він не несе ніякої нарративної цінності. Те саме і у грі. У кожному діалозі на тебе висипають купу імен та власних назв, оці типові для високого фентезі ельфійські імена які навіть вимовити не можна, вже не кажучи про запам’ятати. Навіть самий буденний квест типу “вбий пацюків у підвалі” перетворюється у спасіння села від всесвітнього зла. Booooring.

- Величезний світ розбитий на декілька біомів, які в свою чергу складаються з десятка окремих локацій об’єднаних кишкоподібними проходами. Усе це завалено купою скринь та схованок з лутом від якого тріщать не те що кармани у гравця, а навіть і у вендорів яким весь цей лут і зноситься кожні 15 хвилин. Вже на перших годинах так звані епічні та легендарні речі просто продаються в найближчий магазин так як не несуть ніякої цінності і відповідно не дають задоволення від їх знаходження. Пропорційно луту по карті розкидані купки мобів які вирізаються у астрономічних кількостях за завітами ММО-жанру.

- Ніби непогана рольова система, але фактично нічого особливого. Після левел-апу гра відсипає по одному поінту для практичних навичок (взлом, алхімія, скритність, блексміттінг та ін.) та по три для класичних талантів які розподіляються між гілками might/finesse/sorcery. І додатково, після вкладання очків талантів дозволяється вибрати місцеві перки котрі тут йменуються Долями (Destinies) та дають приріст до певних статів чи типів урону. Зліпити можна кого завгодно і при цьому гра дозволяє використомувати любий тип зброї, що дає можливість зробити наприклад лучника-мага який в бою буде комбінувати магію та стрільбу.

- Бойова система напевно найкраще що тут є. Враховуючи можливість виліпити чи зміксувати любий класс та користуватись любою зброєю, від боїв на перших годинах гри дійсно отримуєш задоволення. Перекати, блоки та можливість швидко переключатись між двома видами зброї, робити з них комбо паралельно користуючись активними магічними абілками - динамічно та місцями видовищно. Але, є одне але. Вся місцева фауна обмежена фантазією художників. На першому левелі ви будете бити вовків та тролів, на 10му левелі ви будете бити вовків та тролів, на 20му левелі ви також будете бити вовків та тролів і тільки на 25му проти вас вже виступатимуть тролі та вовки. Відчуття шо на всю гру, з її величезними розмірами зробили тільки 20-30 видів живності. Відповідно мотивації придумувати якісь нові тактики та підходи до битв немає взагалі так як паттерн поведінки у штучного інтелекту однаковий від бою до бою.

---

У підсумку, це огризок ММО з якого вирізані всі онлайн функції. Тут претензійний сюжет та лор які по факту є просто нагромадженням імен та назв данженів які потрібно буде зачищати у темпі 3 штуки за годину. Справді непогана бойова та рольова системи, які нажаль витрачаються на винищення однакових пачок мобів. Весь геймплей складається з біготні по величезним мертвим локаціям, набиранню квестів з автоматичним скіпанням нецікавих діалогів, грінду однакових печер та підземель з репетативним вирізанням усього живого та лутанням усього неприбитого до землі. Грається так само цікаво як і звучить.

Я дуже люблю World of Warcraft якому віддав 16 років, періодично закидаючи та повертаючись до нього знову. І от неозброєним оком через 2 години після старту KoA Reckoning, я побачив що саме на нього автори і рівнялись, ще за часів концепції ММО вони хотіли зробити того самого горезвісного “вбивцю WoW” (у ті часи відомого як Project Copernicus). У виробничому пеклі змінився розробник та концепт, але вже готовий контент викидати не хотіли. Зробили гучну маркетингову кампанію - тут і Сальваторе, Тодд Макфарлейн (Spawn, Spider-Man) та що головне Кен Ролстон (геймдизайнер Морровінду та Облівіону). На виході маємо найгірші (для 2012 року) ідеї з ванільного Варкрафту зразка 2004-2005 з гарніром з вичурної каші від руки горезвісного графоману. Єдине задоволення яке я отримав, це задоволення від видаляння гри з ssd та бібліотеки Стіму.

P.S. І шо за назва така йобнута? Ніби це *надцята частина всім відомої довгограючої серії.
P.P.S. Наскільки знаю Re-Reckoning (ще йобнутіша назва) те саме гівно, тільки зі спробою нового видавця нагадати про гру перед можливим анонсом сіквелу.

До кордону рудовидобувної колонії привели чергового засудженого до каторжних робіт голодранця, видали квест і штовхнули у..

..затишний розмірами але ніяк не настроєм до гравця, світ. Він не зрівняється за розмірами та насиченістю з Вварденфеллом, але наповнений безліччю цікавих і небезпечних місць, в які постійно потрапляєш, варто тільки відійти від квестового маршруту. І це не просто клоновані печери для грінду експи, а справді рукотворні локації з якими пов'язані якісь ігрові події. Колонія маленька але пройшовши гру ви пам'ятатимете кожен її куточок, запевняю. А ще левову долю геймплею займає експлорінг так як герой відпочатку вміє підтягуватися, що дає доступ буквально до десятків секретних проходів і взагалі до будь-якого місця в колонії.

- Живий світ. У прямому значенні. NPC працюють, відпочивають, готують їжу, спілкуються та навіть ходять по нужді. Коротше, кожен мешканець має свій розпорядок дня, якого він дотримуються, але при цьому не забуває реагувати на дії гравця. Те саме і з монстрами, звичайно ж роблячи поправку на їхній вид.

- Рольова система упирається повністю в отримання експи - за квести, дії та вбивство монстрів або нпц (до речі, останніх можна просто дамажити поки ті знесилені не впадуть на землю і отримувати за це експу/лут). З кожним отриманим левелом гра відсипає певну кількість очок навчання, які ми зливаємо вчителям тих чи інших професій для отримання нових вмінь та збільшення статів. До кінця гри виходить убер вар або убер маг. Третього не дано і зробити мультиклас не вдасться. А ось побігати воїном, що використовує спеллскролли, нам не забороняють. Загалом маг сильний і взагалі можна сказати що дисбалансний, але воїном цікавіше, особливо в перших главах гри завдячуючи непоганій бойовій системі. Є три види ударів, з врахуванням довжини зброї, блок і стрейф на додачу. Зважаючи на те, що вороги мають деякий зачаток інтелекту в бою, на перших етапах гри через відсутність нормальних шмоток доводиться викручуватися. З певними навичками можна зафехтувати навіть сильного ворога (за мірками глави) сучком або іржавою киркою - ідеальний баланс. Тільки палиці в колеса підкидає специфічне керування та кривий автотаргет.

- Керування на клавіатурі. Воно м'яко кажучи, кхм.. специфічне. Гру начебто спочатку робили для консолей, тепер доводиться матюкатися і звикати. Справа в тому, що будь-яка взаємодія з оточенням вимагає натискання двох кнопок одночасно - дії та руху вперед. Постійно. Постійно потрібно натискати дві клавіші. Всю гру. Вперше через це нехіло так припікає, але погравши півгодини звикаєш. З іншого боку, через 20 років після релізу чудове ком'юніті напиляло мільйон фіксів і патчів, у тому числі правлячих огріхи керування. Посилання буде нижче.

- Душу морозячий та атмосферу заносячий саундтрек за авторством чудового Кая Розенкранца, який згодом написав ост'и для наступних Готик та першого Risen. Також, не можу не згадати внутрішньоігровий концерт німецького фолк-метал гурту In Extremo, який можна побачити у Старому таборі у другому акті сюжету. До мурашок, гарантую.

https://www.youtube.com/watch?v=dJEngIaeEso

https://www.youtube.com/watch?v=9paUrFcn08U


Підсумовуючи - унікальна річ, епічна та лампова рольова гра, що кидає виклик і не веде за руку по маркерам на карті. Головний герой починає історію як нещасний біч у якого плюють навіть вшиві рудокопи вже не кажучи про вартових та інше населення цього чудового місця, закінчує пригоду у вигляді найсильнішої людини в колонії. І що саме головне, усього потрібно добиватися самому, без будь-яких підказок та поводирів.