До кордону рудовидобувної колонії привели чергового засудженого до каторжних робіт голодранця, видали квест і штовхнули у..

..затишний розмірами але ніяк не настроєм до гравця, світ. Він не зрівняється за розмірами та насиченістю з Вварденфеллом, але наповнений безліччю цікавих і небезпечних місць, в які постійно потрапляєш, варто тільки відійти від квестового маршруту. І це не просто клоновані печери для грінду експи, а справді рукотворні локації з якими пов'язані якісь ігрові події. Колонія маленька але пройшовши гру ви пам'ятатимете кожен її куточок, запевняю. А ще левову долю геймплею займає експлорінг так як герой відпочатку вміє підтягуватися, що дає доступ буквально до десятків секретних проходів і взагалі до будь-якого місця в колонії.

- Живий світ. У прямому значенні. NPC працюють, відпочивають, готують їжу, спілкуються та навіть ходять по нужді. Коротше, кожен мешканець має свій розпорядок дня, якого він дотримуються, але при цьому не забуває реагувати на дії гравця. Те саме і з монстрами, звичайно ж роблячи поправку на їхній вид.

- Рольова система упирається повністю в отримання експи - за квести, дії та вбивство монстрів або нпц (до речі, останніх можна просто дамажити поки ті знесилені не впадуть на землю і отримувати за це експу/лут). З кожним отриманим левелом гра відсипає певну кількість очок навчання, які ми зливаємо вчителям тих чи інших професій для отримання нових вмінь та збільшення статів. До кінця гри виходить убер вар або убер маг. Третього не дано і зробити мультиклас не вдасться. А ось побігати воїном, що використовує спеллскролли, нам не забороняють. Загалом маг сильний і взагалі можна сказати що дисбалансний, але воїном цікавіше, особливо в перших главах гри завдячуючи непоганій бойовій системі. Є три види ударів, з врахуванням довжини зброї, блок і стрейф на додачу. Зважаючи на те, що вороги мають деякий зачаток інтелекту в бою, на перших етапах гри через відсутність нормальних шмоток доводиться викручуватися. З певними навичками можна зафехтувати навіть сильного ворога (за мірками глави) сучком або іржавою киркою - ідеальний баланс. Тільки палиці в колеса підкидає специфічне керування та кривий автотаргет.

- Керування на клавіатурі. Воно м'яко кажучи, кхм.. специфічне. Гру начебто спочатку робили для консолей, тепер доводиться матюкатися і звикати. Справа в тому, що будь-яка взаємодія з оточенням вимагає натискання двох кнопок одночасно - дії та руху вперед. Постійно. Постійно потрібно натискати дві клавіші. Всю гру. Вперше через це нехіло так припікає, але погравши півгодини звикаєш. З іншого боку, через 20 років після релізу чудове ком'юніті напиляло мільйон фіксів і патчів, у тому числі правлячих огріхи керування. Посилання буде нижче.

- Душу морозячий та атмосферу заносячий саундтрек за авторством чудового Кая Розенкранца, який згодом написав ост'и для наступних Готик та першого Risen. Також, не можу не згадати внутрішньоігровий концерт німецького фолк-метал гурту In Extremo, який можна побачити у Старому таборі у другому акті сюжету. До мурашок, гарантую.

https://www.youtube.com/watch?v=dJEngIaeEso

https://www.youtube.com/watch?v=9paUrFcn08U


Підсумовуючи - унікальна річ, епічна та лампова рольова гра, що кидає виклик і не веде за руку по маркерам на карті. Головний герой починає історію як нещасний біч у якого плюють навіть вшиві рудокопи вже не кажучи про вартових та інше населення цього чудового місця, закінчує пригоду у вигляді найсильнішої людини в колонії. І що саме головне, усього потрібно добиватися самому, без будь-яких підказок та поводирів.