Я не розумію звідки у цього грінд-тренажера стільки позитивних рекомендацій. І ще більше не розумію того факту, що їх продовжують писати. Гра вийшла в 2012 і вже тоді була чимось середнім, хоча навіть у той час важко було радити щось подібне навіть невибагливому гравцю. Зараз вже 2023й, 8 років (!!!) тому був іконічний та вже хрестоматійний Відьмак 3, типово-піраніївський Elex, купа второсортних але від того не самих поганих arpg плюс справді срібна епоха класичних crpg які просто замахаєшся перераховувати. Але у 2023 люди продовжують грати у це непорозуміння і писати на нього позитивні відкуки. Спочатку ще було бажання закінчити основний сюжет та гільдії і потім написати великий текст для відгуку, але після 50 годин зрозумів що пройшов тільки 1/4 всього контенту тому сил продовжувати витрачати свій час на “це” просто не маю.

- Квести вбий/принеси та графоманський сюжет від Роберта Сальваторе який вистругав 30+ книжок тільки про одного Дріззта, де 50% тексту можна видаляти тому що він не несе ніякої нарративної цінності. Те саме і у грі. У кожному діалозі на тебе висипають купу імен та власних назв, оці типові для високого фентезі ельфійські імена які навіть вимовити не можна, вже не кажучи про запам’ятати. Навіть самий буденний квест типу “вбий пацюків у підвалі” перетворюється у спасіння села від всесвітнього зла. Booooring.

- Величезний світ розбитий на декілька біомів, які в свою чергу складаються з десятка окремих локацій об’єднаних кишкоподібними проходами. Усе це завалено купою скринь та схованок з лутом від якого тріщать не те що кармани у гравця, а навіть і у вендорів яким весь цей лут і зноситься кожні 15 хвилин. Вже на перших годинах так звані епічні та легендарні речі просто продаються в найближчий магазин так як не несуть ніякої цінності і відповідно не дають задоволення від їх знаходження. Пропорційно луту по карті розкидані купки мобів які вирізаються у астрономічних кількостях за завітами ММО-жанру.

- Ніби непогана рольова система, але фактично нічого особливого. Після левел-апу гра відсипає по одному поінту для практичних навичок (взлом, алхімія, скритність, блексміттінг та ін.) та по три для класичних талантів які розподіляються між гілками might/finesse/sorcery. І додатково, після вкладання очків талантів дозволяється вибрати місцеві перки котрі тут йменуються Долями (Destinies) та дають приріст до певних статів чи типів урону. Зліпити можна кого завгодно і при цьому гра дозволяє використомувати любий тип зброї, що дає можливість зробити наприклад лучника-мага який в бою буде комбінувати магію та стрільбу.

- Бойова система напевно найкраще що тут є. Враховуючи можливість виліпити чи зміксувати любий класс та користуватись любою зброєю, від боїв на перших годинах гри дійсно отримуєш задоволення. Перекати, блоки та можливість швидко переключатись між двома видами зброї, робити з них комбо паралельно користуючись активними магічними абілками - динамічно та місцями видовищно. Але, є одне але. Вся місцева фауна обмежена фантазією художників. На першому левелі ви будете бити вовків та тролів, на 10му левелі ви будете бити вовків та тролів, на 20му левелі ви також будете бити вовків та тролів і тільки на 25му проти вас вже виступатимуть тролі та вовки. Відчуття шо на всю гру, з її величезними розмірами зробили тільки 20-30 видів живності. Відповідно мотивації придумувати якісь нові тактики та підходи до битв немає взагалі так як паттерн поведінки у штучного інтелекту однаковий від бою до бою.

---

У підсумку, це огризок ММО з якого вирізані всі онлайн функції. Тут претензійний сюжет та лор які по факту є просто нагромадженням імен та назв данженів які потрібно буде зачищати у темпі 3 штуки за годину. Справді непогана бойова та рольова системи, які нажаль витрачаються на винищення однакових пачок мобів. Весь геймплей складається з біготні по величезним мертвим локаціям, набиранню квестів з автоматичним скіпанням нецікавих діалогів, грінду однакових печер та підземель з репетативним вирізанням усього живого та лутанням усього неприбитого до землі. Грається так само цікаво як і звучить.

Я дуже люблю World of Warcraft якому віддав 16 років, періодично закидаючи та повертаючись до нього знову. І от неозброєним оком через 2 години після старту KoA Reckoning, я побачив що саме на нього автори і рівнялись, ще за часів концепції ММО вони хотіли зробити того самого горезвісного “вбивцю WoW” (у ті часи відомого як Project Copernicus). У виробничому пеклі змінився розробник та концепт, але вже готовий контент викидати не хотіли. Зробили гучну маркетингову кампанію - тут і Сальваторе, Тодд Макфарлейн (Spawn, Spider-Man) та що головне Кен Ролстон (геймдизайнер Морровінду та Облівіону). На виході маємо найгірші (для 2012 року) ідеї з ванільного Варкрафту зразка 2004-2005 з гарніром з вичурної каші від руки горезвісного графоману. Єдине задоволення яке я отримав, це задоволення від видаляння гри з ssd та бібліотеки Стіму.

P.S. І шо за назва така йобнута? Ніби це *надцята частина всім відомої довгограючої серії.
P.P.S. Наскільки знаю Re-Reckoning (ще йобнутіша назва) те саме гівно, тільки зі спробою нового видавця нагадати про гру перед можливим анонсом сіквелу.