บทวิจารณ์ล่าสุดโดย FIRUIN

Ті, хто встигли в свій час зіграти в "золоту епоху Call of Duty" (MW2 - BO2 / 2009-2012), ті відчуюють знайомі відчуття від Black Ops Cold War.

Сюжетна кампанія - гідний новий мідквел до Black Ops.
Мультиплеєр - класика "золотої епохи", але з урахуванням як досвіду Black Ops 4 та Modern Warfare (2019)
Зомбі режим - найбільш об'ємний за контентом в історії зомбі режиму і в багатьох аспектах перевершує навіть Black Ops 3.

Всі задачі пов'язані зі створенням лінії поміж однією точкою та іншою. Питання тільки в тому, як саме це варто зробити. А там, де здається, немає рішення - треба мислити більш творчо.

Гра тривалістю на 2 години. Можливо трохи більше, якщо геть не знатимете, що робити далі.

Ну а кінцівка гри - шедевр, плакали всім селом. Ніякі там "Last of Us" чи "Bioshock" не зрівняються із закінченням цієї гри.

• Сюжетна кампанія - ні про що
  
• Мультиплеєр - буквально MW 2019, але із новими мапами і деякими новими фішками
  
• Ґансміт - з тими же ж помилками із MW 2019
  
• UI та UX - найгірший в історії
  
• Весь бюджет пішов на рекламну кампанію та Warzone 2.0

1. Українські розробники
   
2. Remember - no ruzzian
   
3. Мультиплеєр подібний до Call of Duty (епохи Black Ops 3)
   
4. Сюжетні кооперативні місії
   
5. Великий (хоч і досить порожній) світ із елементами рогалику
   
6. Приємні ціни (особливо батлпас)

— Граєш в Warzone 2.0
— Вмираєш за 0,2 секунди, тому що броня майже не захищує, в порівнянні із оригінальною Warzone

— Граєш в режим DMZ
— Гра крашиться на рівному місці
— Втрачаєш весь прогрес без можливості повернутись в те ж лобі

— Граєш в DMZ
— Вмираєш за 0,5 секунди від бота, що цілиться на тебе через стіну і з можливістю прострілювати цю стіну
— Втрачаєш весь прогрес

— Граєш в DMZ
— Успішно виконуєш поставлене собі завдання
— Робиш запит на евакуацію в аеропорту
— Із повітря респавняться кілька броньованих піхотинців, що розривають тебе через відсутність укриттів
— Втрачаєш весь прогрес

— Граєш в DMZ
— Успішно виконуєш поставлене собі завдання
— Робиш запит на евакуацію в іншому місці
— Прилітає вертоліт
— В останній момент до вас прилітають три барани, що вбили вас всіх і евакуювались самі
— Втрачаєш весь прогрес

От і питається:

Огляд на «To the Moon».
Якщо ви грали у вищезгадувану гру, то для вас зав'язка буде доволі знайомою - все ті ж Єва та Нейл прийшли виконати посмерте бажання їх клієнта. Однак, на відміну від попередніх клієнтів, які бажали повністю змінити свої спогади, у нового чоловіка на ім'я Колін доволі несподіване прохання - змінити спогади так, ніби нічого і не змінювалось.

Ось таке непросте завдання і доведеться вирішувати нашим старим знайомим. Завдання, в якій будуть сумнівні рішення, ще більше сумнівних рішень та 🐿️.

Також гра пов'язана із іншою грою студії — «A Bird Story», а тому перед проходженням "У пошуках раю" рекомендую пройти обидві вищевказані гри, як і міні-доповнення першої.

Єдине, кому не раджу грати в цю гру - це вкрай чутливим особам. Тому що сюжет тут на рівні все того ж "To the Moon". І ви тут точно розчулитесь.

Само по собі в цьому немає нічого поганого. Тим паче, що ця гра, по суті своїй - головоломка із постійним рахунком. А рахувати тут є чого - вівці, вовки, свині, душі тощо.

І ця гра пропонує велику кількість рівнів, в яких необхідно евакуювати певну кількість певних істот, або ж щось геть інше. Втім основний акцент тут ставиться саме на вівцях - основного маскоту гри.

Гравцеві необхідно дуже добре продумовувати план, щоб евакуювати саме таку кількість істот, які і вказані в вимогах, а для цього треба користуватись такими властивостями як:

• вивалювання однієї істоти іншою істотою
  
• поїдання вівці або свині вовком із подальшим блокуванням клітини
  
• розрізання вівці навпил із подальшим переміщенням її половини (а ще купи крові)
  
• навмисне втоплення інших істот
  
• нахабне вивалювання вівці свинями
  
• жертва вовків у вовчі пастки
  
• жертва усіх істот від вогняної статуї
  
• розподілення групи істот навпіл
  
• та іншого

Тобто тут постійно необхідно проводити числові маніпуляції, такі як "+1", "-1", "-1/-1", "*2", "/2", "-1/-0", "-N" і так далі із урахуванням контексту поля та відповідних умов.

І для того, щоб пройти рівень на 3 зірочки - іноді треба дуже добре постаратись.
Проста за своїм зовнішнім виглядом гра, цілком реально, подарує вам 8-10 годин загального ігроладу на її 100% проходження. В будь-якому випадку, якщо раптом ніяк не можете допетрати, що необхідно зробити, щоб успішно завершити рівень - Youtube вам на поміч.

Дуже важко розповісти про неї, не проспойлеривши щось, але все ж:

Ми граємо від імені двох лікарів, чия робота - допомогти знайти щасливий спокій для вмираючих людей (переважно старих). Цей щасливий спокій досягається завдяки тому, що лікарі завдяки спеціальному пристрою, входять в свідомість пацієнта, дізнаються про його найбільше бажання і виконують його.

І як би ви могли б здогадатись, бажання цього пацієнта - долетіти до Місяця. Але тут виникає драма - ЧОМУ він хоче туди?

---

Гра дуже коротка, проходиться усього за 4 години. А можливо і ще трохи швидше.
Присутня українська локалізація, що іноді звучить кострубато, але доволі життєво (хоча деякі вирази нам не зовсім притаманні).

Речення вище описує абсолютно все в цій грі. Окрім того, що ця гра - типой платформер.

Цей інді проект вкрай короткий, в порівняні із типовими сучасними іграм - його можна запросто завершити усього за 3 години. Втім, тут є як досягнення, так і внутрішньо ігрові секрети, що натякають на перегравання певних рівніх по кілька разів - для відточення майстерності та просто на час.

Гра доволі проста у всіх аспектах - історія, ігромеханіки та їх розуміння. І лише під кінець воно формує відчутну складність. Комусь таке навряд чи сподобається, але хіба можна вимагати більшого від "історії на ніч"?

І хоча Infinite пропонує багато нових елементів, у порівняні із Bioshock 2, в загалом виникає ще більше сумнівних рішень, ніж у попередніх двух іграх.

Певен, що для багатьох шанувальників, знайомство із серією Bioshock розпочалось саме із третьої гри, в результаті чого воно пішло по тій ж стежці, що і Dark Souls 3 - заробила купу нових шанувальників, які автоматично охрестили її "накращою грою в серії".

Але варто зауважити на певні недоліки гри:
— Система щита перетворила переформатувала "тактику танкування" із попередніх двух ігор в типову Call of Duty. В поганому сенсі цього слова.
— Як і у все то ї ж Call of Duty, збройний арсенал скоротився до двох одиниць. Хочеш щось інше, ситуативне - шукай.
— Як і у все то ї ж Call of Duty, з'явились чітко виражені "місця перестрілок".
— І хоча Елізабет - вкрай милий та корисний персонаж, однак її постійна допомога збиває темп відчутів бою.
— Абсолютно кончене доповнення-тир, особливо для тих, хто хоче пройти гру на 100%. Якщо коротко: «Lasciate ogne speranza, voi ch’entrate»
— Режим складності «1999» робить проходження максимально близьким до "типу Call of Duty". Але воно тойо треба?

Чи псують результативну оцінку такі відчутні недоліки? Аж ніяк.

— Сюжетна складова гри на рівні першого Bioshock (тобто ШЕДЕВР)
— Ігромеханічно стрілянина відчувається більш сучасно (на відміну від доволі застарілого типу в перших двух іграх, що були на зразок Half-Life)
— Цікава спроба видозмінити плазміди солі, особливо додавши заряджену версію
— Сюжетне доповнення гри - на рівні доповнення «Minervas Den» в Bioshock 2 (тобто - ШЕДЕВР)

Із такими аргументами можна запросто закрити очі на те, що геймплейно гра виглядає як "типова Call of Duty". Втім якщо ви мисливець за досягненнями - тримайтесь...