ДУША СОНЯЧНОГО КРЕМЕНЦЯ

Кременець на Тернопільщині – це невелике, затишне і дуже зелене місто.

Воно витягнулося між Кременецьких гір уздовж центральної вулиці, а тому чи не всі визначні пам’ятки тут поруч: будинки-близнюки, найстаріший в Україні ботанічний сад, від якого свою історію веде Єзуїтський колегіум.

Спокій Кременця немов оберігає гора Бона, де збереглися руїни стародавньої фортеці. Названо гору на честь королеви Речі Посполитої італійського походження Бони Сфорци, яка в ХVI столітті, володіючи містом, здобула там славу жінки-Дракули. Хоча історики наполягають на тому, що польська королева ніколи в Кременці не була.

Кременець завжди був одним із центрів духовності та культури. Про це нагадує спорудження колишнього Єзуїтського колегіуму, де свого часу також була і відома Волинська вища гімназія, а згодом – ліцей, на базі якого було відкрито Київський національний університет ім. Т. Шевченка.