Барак був досвідченим сталкером, який провів у Зоні багато років. Він знав кожен куточок цієї проклятої землі, міг відчути аномалії задовго до їхньої появи і майстерно уникав мутантів. За ці роки він здобув репутацію одного з найкращих, і його прозвали «Тихим», тому що його рідко бачили і ще рідше чули. Барак віддавав перевагу самотнім діям, не довіряючи нікому в цьому безжальному світі.

Одного разу Барак отримав завдання, яке не міг відхилити. Загадковий замовник запропонував величезну суму за дослідження покинутої лабораторії Х-16, відомої своїми жахливими експериментами. Замовник хотів, щоб Барак знайшов і доставив унікальний артефакт — «Серце Зони», предмет легенд, який мав неймовірну силу.

Х-16 була небезпечною навіть за мірками Зони. Говорили, що з цієї лабораторії ніхто не повертався. Однак Барак, заінтригований обіцяною винагородою, зібрав усе своє спорядження і вирушив у дорогу.

Прибувши до лабораторії, Барак відчув дивне тремтіння в повітрі. Здавалося, що сама Зона попереджала його про небезпеку. Вхід до будівлі був зруйнований, і всередині панувала повна тиша. Спускаючись темними коридорами, він зіштовхнувся зі сильними психічними аномаліями, які змушували його мозок буквально кипіти. Але Барак був підготовлений: його шолом із захистом від пси-випромінювання допомагав йому зберігати розум.

Пробравшись у саму глибину лабораторії, Барак нарешті знайшов артефакт. Він був укладений у скляну капсулу, яка світилася зеленим світлом. Коли Барак торкнувся капсули, він відчув незвичайне тепло, що розповсюджувалося по всьому тілу. Він не міг відірвати погляд від артефакта, ніби той заворожував його.

Раптом стіни лабораторії почали тремтіти, і пролунав гуркіт. Лабораторія, як виявилося, не була такою покинутою, як усі думали всі ці роки. Тіні почали згущуватися в кутах кімнати, і Барак зрозумів, що його оточує щось нелюдське.

Темні фігури, наче привиди, виникли з нізвідки. Їхні очі світилися, а з їхніх горлянок долинав моторошний шепіт, від якого кров застигала у жилах. У центрі цієї темряви виділявся силует — високий чоловік у плащі, з чорною маскою на обличчі. Він пильно дивився на Барака, і той зрозумів, що цей чоловік — не просто сталкер.

«Ти знайшов те, що шукав», — промовив голос, холодний, як зимовий вітер. — «Але ти не знав правди».

Барак, тримаючи артефакт у руках, відчув дивну слабкість. Здавалося, що сили покидають його, а реальність навколо нього почала викривлятися. Він спробував втекти, але ноги ніби приросли до землі.

«Серце Зони — це не просто артефакт», — продовжив незнайомець. — «Це ключ до її сутності. І той, хто його візьме, стане частиною цієї сутності».

З кожною секундою Барак відчував, як його тіло починає розчинятися, стаючи одним цілим з енергією артефакта. Він зрозумів, що це була пастка. Серце Зони не було призначене для людей, його сила була надто великою. Артефакт повинен був знайти собі нового господаря, який візьме на себе тягар Зони.

Перед тим, як остаточно зникнути, Барак побачив, як незнайомець знімає маску. Під нею було його власне обличчя. Це був він сам, але старший, з порожніми очима і обличчям, понівеченим радіацією.

«Ти завжди був частиною Зони», — прошепотів його двійник. — «Тепер твоя черга стати її хранителем».

З цими словами Барак відчув, як його свідомість повністю зливається з Зоною. Він став новим Охоронцем, безсмертним і безтілесним, замкненим у лабіринтах Х-16, навіки охороняючи «Серце Зони».

Минали роки. Сталкери, які згодом намагалися проникнути в Х-16, розповідали про дивні видіння і про привида, який блукає коридорами, спостерігаючи за кожним їхнім кроком. Але жоден з них більше не повернувся, як і Барак, який тепер був більше, ніж людина — він був Зоною.