Strinova — це коли ти заходиш у матч з надією, а виходиш з новими душевними травмами.

Персонажі виглядають як герої з аніме, яке закрили після першого епізоду, бо сценарист напився, а дизайнер теж не промах.

Мапи — симпатичні, але з відчуттям, що їх проектували люди, які ніколи не грали в свою ж гру.

Найбільший прикол — це струніфікація. Ти стаєш шматом паперу і по тобі х*й хто попаде. Круто? Так. Корисно? Та в 3% ситуацій. В інших 97% — тебе спалить з вогнемета якийсь розумово відсталий гравець.

До речі. Якщо ти граєш з вогнеметом — ти довбойоб тупий. Не в образу. Просто факти.

І попри всі мінуси, баги, крики, сльози і горіння сраки — я все ще люблю цю гру. Бо тут дуже багато жінок. На будь-який смак і фетиш: від кішкодівчинки до емо готки з проблемами розвитку.

Гра токсична, недороблена, неадекватна — але така рідна. Люблю її.