Вже два дні як залип в Fear and Hunger: Termina.

Думаю, що найкращим описом буде "morbid horror survival jrpg" без збереження перед виходом з гри, через що тобі доводиться грати поки не знайдеш місце для сейву, але сейв просуває обмежений час уперед, а отже треба ДУЖЕ ретельно планувати де і коли зберегтися. Через це і постійні перегравання (яких ДУЖЕ багато, адже або партія мре, або втрачає забагато кінцівок) гра пожирає купу часу.
ПРОТЕ вона дійсно заставляє серце битися швидше і переживати за ігровий процес, бо якщо помреш–втратиш дорогоцінний час і купу знайдених за цей час предметів/шорткатів/персонажів. До того ж, можна відчути той самий лавкрафтіянський страх, бо щоразу ступаючи на незвідану локацію ти буквально занурюєшся у невідоме, ризикуєш втратити все, зустрівши жахливу смерть, або отримуєш шанс знайти річ, що допоможе тобі в проходженні. Рандомізацію можна не любити, але вона додає драми і азарту, коли ти стікаєш кров'ю і маєш все ОКРІМ клятого шмата тканини або коли в діжці овочів знаходиш зілля здоров'я або армійський шолом. Так, думаю це дуже азартна гра.
Навіть попри стилістичну особливість–2Д вид зверху–вона здатна налякати. З очевидного–скрімери і загальна маніакально-окультна естетика, з менш очевидного–страх обрання для удару в свій хід не тієї кінцівки монстра, що монстр обере найменш вигідну тобі ціль для атаки, усвідомлення, що навіть після перемоги над монстром ти все ще знаходишся в небезпечному місці і можливість не-виживання за умов отримання надто сильних ушкоджень. Саме тому, навіть маючи непогане спорядження, часто хорошим рішенням буде просто втекти. І факт втечі підсилює страх, бо ти знаєш, що в тому місці небезпечно, але, скоріш за все, тобі ще доведеться туди повернутися.
І про повернення. Ви часто будете повертатися на попередні локації і стають в нагоді численні шорткати. Завдяки ним можна перевернути шлях проходження взагалі догори дриґом і навиворіт.

Загалом, цікава іграшка–білди варіативні за рахунок рандомного дропу і варіативності шляху проходження, по-збоченому красиві дизайни монстрів, дуже атмосферно. Щоправда на сюжет стає дещо начхати на другому десятку перезапусків гри.

Але майте на увазі стилістично-жанрову особливість–хворобливий горор-содом.

Відкрив для себе цю гру пару місяців тому. Вирішив спробувати пограти в піратку і дуже пожалкував, бо гра затягнула дуже сильно і не помітив, як виконав чи не всі ачівки. Думаю, що зараз би в мене було награно годин 20 мінімум.

Врешті купив і пишу цей відгук.

Гра неймовірна. Розробники витягнули максимум атмосфери з піксельної мандрівки такого типу. Спрайти, зображення подій і фони чудові (є кілька кривих, де герої самі на себе не схожі, але то дрібниці). Музика чудова. Звуки підібрані чудово. Реграбельність дуже висока завдяки ачівкам, умовам гри(історіям), випробуванням і окремій функції рандомізації. Сюжет простий, що зумовлено жанром, але завдяки ґеймплею ти відчуваєш себе у вихорі подій. Бої є опціональними в проходженні і бойова система, попри свою простоту, добре себе показує в тандемі з системою розвитку і статусів персонажа. Проте рано чи пізно ви все одно прийдете до того, що будете оптимізовувати свій білд, щоб анігілювати своїх ворогів. Не можу назвати це мінусом чи плюсом, скоріш за все це просто усвідомлення з часом систем гри.
Окремим пунктом хочеться виділити те, як органічно і добре сюди вписалися Лавкрафт і Джюнджі Іто. Чи радже наскільки добре гра вибудована навколо них. Ти впізнаєш події з книг і манґ, багатьох почвар, але вони відчуваються тут як на своєму місці.

Я абсолютно рекомендую цю гру. 10/10. ТОП. Треба брати! Купуйте!