Вже два дні як залип в Fear and Hunger: Termina.

Думаю, що найкращим описом буде "morbid horror survival jrpg" без збереження перед виходом з гри, через що тобі доводиться грати поки не знайдеш місце для сейву, але сейв просуває обмежений час уперед, а отже треба ДУЖЕ ретельно планувати де і коли зберегтися. Через це і постійні перегравання (яких ДУЖЕ багато, адже або партія мре, або втрачає забагато кінцівок) гра пожирає купу часу.
ПРОТЕ вона дійсно заставляє серце битися швидше і переживати за ігровий процес, бо якщо помреш–втратиш дорогоцінний час і купу знайдених за цей час предметів/шорткатів/персонажів. До того ж, можна відчути той самий лавкрафтіянський страх, бо щоразу ступаючи на незвідану локацію ти буквально занурюєшся у невідоме, ризикуєш втратити все, зустрівши жахливу смерть, або отримуєш шанс знайти річ, що допоможе тобі в проходженні. Рандомізацію можна не любити, але вона додає драми і азарту, коли ти стікаєш кров'ю і маєш все ОКРІМ клятого шмата тканини або коли в діжці овочів знаходиш зілля здоров'я або армійський шолом. Так, думаю це дуже азартна гра.
Навіть попри стилістичну особливість–2Д вид зверху–вона здатна налякати. З очевидного–скрімери і загальна маніакально-окультна естетика, з менш очевидного–страх обрання для удару в свій хід не тієї кінцівки монстра, що монстр обере найменш вигідну тобі ціль для атаки, усвідомлення, що навіть після перемоги над монстром ти все ще знаходишся в небезпечному місці і можливість не-виживання за умов отримання надто сильних ушкоджень. Саме тому, навіть маючи непогане спорядження, часто хорошим рішенням буде просто втекти. І факт втечі підсилює страх, бо ти знаєш, що в тому місці небезпечно, але, скоріш за все, тобі ще доведеться туди повернутися.
І про повернення. Ви часто будете повертатися на попередні локації і стають в нагоді численні шорткати. Завдяки ним можна перевернути шлях проходження взагалі догори дриґом і навиворіт.

Загалом, цікава іграшка–білди варіативні за рахунок рандомного дропу і варіативності шляху проходження, по-збоченому красиві дизайни монстрів, дуже атмосферно. Щоправда на сюжет стає дещо начхати на другому десятку перезапусків гри.

Але майте на увазі стилістично-жанрову особливість–хворобливий горор-содом.

[i]Вже два дні як залип в Fear and Hunger: Termina. [/i] Думаю, що найкращим описом буде "morbid horror survival jrpg" без збереження перед виходом з гри, через що тобі доводиться грати поки не знайдеш місце для сейву, але сейв просуває обмежений час уперед, а отже треба ДУЖЕ ретельно планувати де і коли зберегтися. Через це і постійні перегравання (яких ДУЖЕ багато, адже або партія мре, або втрачає забагато кінцівок) гра пожирає купу часу. ПРОТЕ вона дійсно заставляє серце битися швидше і переживати за ігровий процес, бо якщо помреш–втратиш дорогоцінний час і купу знайдених за цей час предметів/шорткатів/персонажів. До того ж, можна відчути той самий лавкрафтіянський страх, бо щоразу ступаючи на незвідану локацію ти буквально занурюєшся у невідоме, ризикуєш втратити все, зустрівши жахливу смерть, або отримуєш шанс знайти річ, що допоможе тобі в проходженні. Рандомізацію можна не любити, але вона додає драми і азарту, коли ти стікаєш кров'ю і маєш все ОКРІМ клятого шмата тканини або коли в діжці овочів знаходиш зілля здоров'я або армійський шолом. Так, думаю це дуже азартна гра. Навіть попри стилістичну особливість–2Д вид зверху–вона здатна налякати. З очевидного–скрімери і загальна маніакально-окультна естетика, з менш очевидного–страх обрання для удару в свій хід не тієї кінцівки монстра, що монстр обере найменш вигідну тобі ціль для атаки, усвідомлення, що навіть після перемоги над монстром ти все ще знаходишся в небезпечному місці і можливість не-виживання за умов отримання надто сильних ушкоджень. Саме тому, навіть маючи непогане спорядження, часто хорошим рішенням буде просто втекти. І факт втечі підсилює страх, бо ти знаєш, що в тому місці небезпечно, але, скоріш за все, тобі ще доведеться туди повернутися. І про повернення. Ви часто будете повертатися на попередні локації і стають в нагоді численні шорткати. Завдяки ним можна перевернути шлях проходження взагалі догори дриґом і навиворіт. [b] Загалом, цікава іграшка–білди варіативні за рахунок рандомного дропу і варіативності шляху проходження, по-збоченому красиві дизайни монстрів, дуже атмосферно. Щоправда на сюжет стає дещо начхати на другому десятку перезапусків гри.[/b] Але майте на увазі стилістично-жанрову особливість–хворобливий горор-содом.