Análises recentes de superromkin

Прикольна карткова гра. Солітеро-павукоподібна. Є цікаві незвичні механіки. Мені сподобалася. Може, занадто затягнута/велика. Бо десь на половині повторюються ті самі герої, ті самі турніри. Тобто, умовно половина гри нас балує різноманіттям, а друга половина - тупо повторення)
Ще трохи підбішує "чітовість" суперників. Адже іноді навіть неозброєним оком видно, що є "підкрутка". І коли це разочок, то нічого. Але коли гра прям наполегливо показує тобі, що ти не зможеш виграти, це дуже бісить. Це єдиний мінус.

Черогова порталоподібна штука. В міру важка, в міру мила.
Якщо проходити зовсім без підглядань, то місцями може бути важкувато. Але потребує скіла навіть тупо за інструкцією пробігти.
Має 1-2 невиправдано важкі ачівки.
А так - прикольна.
5 точок на кубіку із 6

Old but gold...
Я не знаю, чи це прикра невдача, чи прекрасне співпадіння, що у мене руки дойшли до цього шедевру саме в 2024... Хтозна, чи 13 років тому можна було осягнути трагізм та багатогранність конфлікітів героїв... Але у 2011 я б точно не викупив трагізм тих, хто повернувся з війни, кому пощастило пощастило? вижити. На мою скромну думку, саме безіменний ветеран - головний герой гри, при всій симпатії до Фелпса) "Мирний" побут зле насміхається над бойовими побратимами, розводячи вчорашніх братів по зброї на різні полюси міста Ангелів, яке знало про війну з газет... Світ не чорно-білий, а нуарно сірий, і тому, хто продовжить бінарно мислити поза окопом, світять лише два фінали. І 90%, що трапляється не happy end, усі резерви якого забрала собі фабрика мрій Hollywood.
Гра класнюча, така собі Мафія-навпаки. Багато деталей в великому місті (хоча, як і в Мафії, не вистачає взаємодії із навколишнім світом), але головний скарб - це сюжет. Збалансоване переплетіння локальних сюжетів поточних справ (які бувають наднасиченими і неочікуваними), історії головного героя та пасхалок, які вирнинають із предметів для колекціонування, яке у фіналі потужним стрімким потоком змиває нашого героя.
Мене особливо не вразила фішка з мімікою, хоча без питань - це була проривна фігня. Але міміка - допоміжний інструмент у розкритті справи. Тут краще вірити розуму, аніж очам.
Гра - шедевр + класика, у якій намагаєшся перемогти коливання між геніальністю і тупістю злочинця, у якій часто обидва варіанти невірні, у якій система ламає класних хлопців, у якій класні хлопці, як завжди, виявляються... Ким? Обирайте самі.
10 публікацій в газетах/10
P.S. Сцена після титрів додала життєвої гіркоти сюжету, якщо на вдвічі, то відсотків на 20, не менше. В жодному разі не пропустіть її. А якщо гра нецікава, просто знайдіть на ютубі. Це сильна штука.
Я радий, що пройшов цю гру.

Цілком очікуваний лайк від мене.
Так співпало, що і всесвіт Борди, і таке от "інтерактивне кіно" мені заходить, тому очікування були зрозумілими.
Що тут супер?
Та білшість усього:
- сюжет,
- герої,
- режисура і т.д.
Проте дещо і не сподобалось.
Мінуси:
- фейковість варіативності. Обираючи варіанти, хочеться рухати туди сюжет, а вибори вирішують (і то, не завжди) дрібні деталі;
- майже відсутність реіграбелності. (я не пробував, так мені здається0Якраз витікає із попереднього пункту. Тобто, поворотів інших не має бути, так, ставлення персонажів та парочка нових діалогів. Може, це і не такий мінус. Проте такий великий пласт сюжету та гри, можна було б і вдруге спробувати...
- мінімум часу на вибір. Так, вибір має бути дещо імпульсовий, це гарне рішення. Проте таймер починається, коли персонажі навіть свої репліки не договорили, і триває, ну секунд 5-8. А що ж в ціій грі робити, як не слухати діалоги? і іноді обирати доводилось похапцем.

Але загалом гра, якщо не шедевр, то дуже-дуже крута. Фанатам Борди - обов'язкова до проходження. Я кайфонув.
10 ключів від сховищ/10

Дуже прикольна головоломко-новела. У гри значно більше переваг, ніж недоліків, але недоліки не дають їй бути прямо прекрасною.
Почнемо з мінусів:
- Через особливості сторітелінгу лишається стійкий присмак недосказанності... Хотілося б отримати відповіді на усі свої питання, дізнатися про всіх персонажів, побачити усі фінали. І це класний крок розробників, я його розумію. Проте відповіді на питання завжди приємніші за відкритий фінал...
- Головоломки наприкінці гри зандато вже масивні. Тобто рівень скадності досягається не важкістю пошуку рішення, а просто масивністю задачі. Не хотілося їх розгадувати.
Плюси:
+ Загалом цікава і незвична мехініка майже у всьому ( взаємодія зі сторінкою гри у магазині, із демо-режимом тощо )
+ Непогана історія
+ Атмосфера, у яку легко занурюєшся
+ Балансування на грані моралі ( Не читайте чужі переписки! Навіть по роботі. )
+ Органічне використання 18+ тематики (не як школота у пубертаті, а дійсно, дорослі люди)
+ Приємний візуал (але то вже кому як подобається)
Загалом враження приємні після проходження, витрачений час вартий емоцій і історії. А це найголовніше! Звісно, найголовніше 100% досягнень та ігрові картки, кого я обманюю
1000/1010
Добротна гра, яка недоеволюціонувала до шедевру.

Важко написати щось нове про Portal чи Portal 2. Це ігри, які без перебільшення, змінили ігрову індустрію, зламавши стіни жанрів і показавши, що майбутнє - за креативом та розумним міксом.
Топ штуки в Portal 2:
- історія/сюжет
- гумор
- іноваційні механіки на свій час
- цікаві і помірно складні досягнення
Якщо якимось чином ця гра пройшла повз вас, будь ласка, не відмовте собі в задоволенні насолодитися нею.
10 шматків пирога із 10

Very good soft for playing old games. Rather easy to interact and don`t need much resourses.
Also price is low.
In addition i want to thahk Dev for leaving space for achievement hunters. Thanks for your work!
You can support Dev with buying DLCs.

✓ useful soft


✓ easy 100% (no DLCs needed for this)


1920 from 1080 pixels

Старий вовк Бласко все ще грабельний у 2024 році...
Останній (станом на сьогодні) перезапуск легендарної серії Wolfenstein, можливо, найкращій шутан від першої особи за всю історію ігор. В ньому класно все, балансно все, цікаво все...
"Стара Кров 'янка " - гра-адон, випущена між першим і другим стовпами перезапуску, яка є приквелом до Нового Поядку; по суті - хронологічний початок серії. Про сюжет розповідати немає сенсу, він цікавий, щоб дослідити самому, і не такий великий, щоб читати про нього замість власного експіріенсу.
У грі є все, що нам треба від Вульфіка:

• заникані золоті злитки Полуботка
  
• листи, розкидані по локам
  
• цікавий сюжет
  
• битви з босіками (небагато, але і гра маленька)
  
• тони вбитих фріців

Дякуємо розробникам, що не забувають про старі карти 3Д-версії у форматі кошмарів. Не так просто пройти їх на 100%, зібравши все срібло. Я втупу тикав по стінам - і все одно пропускав дещо. Як ми і наші батьки грали в це без інтернетів і посібників....

У цій версії гри відкриттям для мене стали випробовування на визначних локаціях із проходження. При попередньому своєму досвіді проходження я їх оминав увагою, бо вважав складними. Це не так! Вони цілком піддіються натиску та навіть веселі. Хто зосереджувався лиш на сюжеті - рекомендую потестити випробовування. Новий досвід)

Коротше, адон-класика до перезапуску-класики шутеру-класики. Або ви любите Wolfenstein у всіх його проявах, або це просто не ваша гра.
10 хедшотів офіцерів/10 нічних кошмарів

Я мав непогані очікування від цього продукту, адже "інтерактивне кіно"- класна штука, яку можна відносно легко зробити цікавою. Навіть, якщо не брати до уваги гігантів типу Life is strange, інді-проекти типу The 39 Steps - головне цьому підтвердження. А враховуючи, що цей продукт було знято, а не анімовано - це лише підвищувало очікування.

- короткий сюжет (як у випадку одного проходження, так і враховуючи усі можливі фінали). Увесь контент гри був би достойним для одного проходження. А так - дуже куцо.
- ілюзорність вибору. так, звісно, є певний набір дій, прописаний заздалегідь. Проте, граючи у таке ти хочеш певної логічності у наслідках обраних дій. Тут же - майже повний рандом. Ідеш ліворуч - ядерна війна, ідеш праворуч - єдинороги какають веселкою. І лише після повного проходження ти такий " аааа, це типу "мирний" варіант". І то, вже сам видумуєш логіку у наслідках вибору.
- дуже слабкий сценарій як для кіно. спойлерити не буду, але рівень - телевізійне мило.
- (наслідок із попередніх пунктів) "імпотентність" першого (чи просто окремого) проходження. Варіабельність фіналів означає самодостатність кожного зі шляхів. Тут же при першому проходженні може бути геть нічого незрозуміло.
- байт на 100% досягнень. тут не важко, і не систематично. Просто треба перебирати комбінації, щоб вибити усе, що дуже нудно з огляду на куцість сюжету. Дяка авторам гайдів.
- боївка у сценах... теж у категорію до "мила".

.... навіть не знаю.
+ Мені сподобалися мої очікування від цієї гри. Процес дослідження - був гіршим.
+ Також варто відзначити, що це відзнято на камеру. Хоча тут трактування суб'єктивне - це може бути як перевагою, так і недоліком.

Гру акторів я лишу за дужками. Бо тут є і непогані приклади, і погані. Загалом підбор касту - скоріше плюс. Їх гра - скоріше мінус.

Не раджу витрачати кровні шекелі на це. А як надибаєте на халяву - то можете вбухати у це годинку-другу свого життя.

---

4 red cards/10 she sees

Ця гра за концепцією не відрізняється від своєї попередниці Normal Lost Phone. Але є відмінності у деталях, кожна з яких є плюсом:
+ трохи більше технічних особливостей використання гаджетів GPS, резервне копіювання, перемикання між акаунтами, графічні ключі , що додає реалізму
+ проблема, яка підіймається авторами у цій частині, на мій погляд, ширша і ще більш табуювана, аніж попередня
+ гра трошки коротша, тому весь час у тонусі. Баланс між "затянута" і "дуже коротка"
+ "головоломок" стало трохи менше, але вони вимагають більшого занурення у історію
+ (типу) дві версії фіналу

Коротше, гра мені сподобалася ще більше, ніж перший "Загублений телефон", хоч і була коротшою.
4/4 палочок сили мобільного зв'язку