Я великий шанувальник ігор "TellTale" іще з дитинства, грав у практично усі їхні ігри починаючи від "CSI" і "Sam & Max" закінчуючи абсолютно проклятим "Minecraft Story", і навіть від останньої мені свого часу вдавалось отриматия кесь задоволення. Також, супергероїка — це моя ахіллесова п'ята. Здається, це жанр якому я готовий пробачати багато гріхів: від банальних сюжетів до майже фашитської моралі. Здавалось би, гра натхненна "TellTale" у жанрі супергероїки це щось, повз чого дитина всередині мене не змогла б пройти повз, так?

Гадаю, потенційно вагомою проблемою проєкту можуть стати завищені очікування, бо тонально це не схоже ні на "The Wolf Among Us', ні на 'The Walking Dead', і лише трішки на "Tales from the Borderlands'. Тут гучні, яскраві персонажі, багато гумору (який часто ходить на межі смішного і крінжового) і соу фар дуже зношений преміс і я не можу сказати, буцімто демка хоч якимось чином вказала на намір райтерів по новому його розкрити. Однак, я б робив поспішні висновки, якби стверджував, що це точно так, адже навіть "Invincible" (який явно був центральниим на референс-борді) розкривався не одразу (і комікс навіть повільніше, ніж серіал).

Маю відзначити, що актори крадуть кожну свою сцену і роблять із подеколи посередніх фраз абсолютне золото. А говорять персонажі багато, часто поверх одне одного і поверх інформації, яку ти намагаєшся зрозуміти на екрані. Така перенавантаженість потенційно може втомити, хоч і справедливо це оцінити за 20 хвилин практично неможливо.

Мабуть, це трохи ближче до "Stray Gods", тут часто зчитується якийсь young-adult настрій, хоч і захований за матом і трохи більш "дорослими" темами. Хоча, на відміну від останньої, ця демка змусила мене кілька разів щиро розсміятись. Схожість із "Stray Gods" також підкреслюють захардкоджені катсцени, за межі яких вам ніколи не вдасться вийти аби "помацати" ігровий світ. Це більше схоже на візуальну новелу де замість 2д артів персонажів є якась постановка, ніж на будь-яку гру TellTale, де нам хоча б іноді давали походити по сцені, що створювало ілюзію справжності, хоч свого часу їх сильно критикували за відсутність геймплею. І хоч геймплею тут намазано більше, усе ж через його відірваність від катсцен складається враження, наче вас силоміць відрізають від найцікавішого.

Але геймплей тут є. Концептуально, це This is the Police, що особисто для мене є плюсом. Ти приймаєш виклики супергероїв і направляєш необхідних "патрульних" на правильні завдання. Концепція хоч і доволі казуальна, мені цілком до душі. Хотілось аби твої рішення щодо розподілу персонажів на завдання якось впливали на сюжет, стосунки між персонажами, бо інакше світ катсцен і світ геймплею і надалі будуть відчуватись у двох різних світах (що називається лудо-наративним дисонансом).

У підсумку, така розірваність геймплею і наративу може працювати на концепт: ви колишній супергерой, який змушений тепер працювати диспетчером і наче тепер усе найцікавіше відбувається у світі який від вас так далеко, але так близько водночас. І це добре. Але тоді виникає питання: чи хороша про це може вийти гра?

В цілому, не зважаючи на критику, я налаштований до "Dispatch" позитивно. Варто лише занизити до неї свої очікування: це не "The Wolf Among Us', і не 'The Walking Dead', і навіть не 'Tales from the Borderlands'. Це швидше маленька інді-гра, якій пощастило мати топових акторів, які здатні із посередності зробити рошен.